У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В.
Терент’євої Н.М.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
З ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі ј частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 грудня 2005 року до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
З ОСОБА_6 стягнено в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд, стягуючи з нього аліменти, повинен був застосувати вимоги частини 2 статті 191 Сімейного кодексу України, а не частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України. Посилається на те, що судом, в порушення вимог статті 182 Сімейного кодексу України, не були з’ясовані обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Також, вважає, що ухваливши заочне рішення, не з’ясувавши причин його неявки у судове засідання 05 лютого 2010 року, суд першої інстанції порушив його права, передбачені статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, зазначає, що, задовольняючи частково позовні вимоги, ні в описовій, ні в резолютивній частинах рішення, судом не вказано, які інші позовні вимоги пред’являлися позивачкою, і чому в цих позовних вимогах їй відмовлено.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який записаний батьком дитини ОСОБА_7, зобов’язаний утримувати свою дочку до досягнення нею повноліття. Суд першої інстанції встановив розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у частці від заробітку відповідача, врахувавши, що він має постійну роботу і стабільний дохід.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 записаний батьком дитини ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки ОСОБА_5. Зазначені відомості занесені до актового запису № 1406 про народження, складеного 03 червня 1993 року у Палаці новонароджених виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Республіки Крим (т.1 а.с.8).
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що запис про відповідача як батька дитини не виключено з актового запису про її народження відповідно до вимог статті 136 Сімейного кодексу України.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 05 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про виключення запису про його батьківство з актового запису про народження дитини залишено без розгляду за підстав пункту 5 частини 1 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України за його заявою про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.140).
Зазначена ухвала суду не оскаржена, набрала законної сили.
Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів 15 грудня 2005 року згідно штампу вхідної кореспонденції Київського районного суду м. Сімферополя (т.1 а.с.7).
За зазначеною позовною заявою ухвалою від 16 січня 2006 року було відкрито провадження у справі, яку розглянуто по суті вимог 05 лютого 2010 року.
Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлений час, з якого присуджені аліменти 15 грудня 2006 року – з дня пред’явлення позову відповідно до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, а не як просила позивачка у заяві – з червня 2005 року.
Не погоджуючись з розміром аліментів у ј частці від заробітку (доходу) щомісячно, відповідач в апеляційній скарзі не навів, які саме обставини, що впливають на розмір аліментів на утримання його неповнолітньої дитини, не були враховані судом.
Судова колегія вважає, що розмір аліментів визначений судом відповідно до вимог статей 182, 183 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів не приймає також до уваги доводи апеляційної скарги про порушення вимог статті 27 Цивільного процесуального кодексу України щодо права відповідача на участь у судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що про слухання справи у судовому 05 лютого 2010 року відповідач був повідомлений під розписку завчасно (т.2 а.с.138,139), як того вимагають положення частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідач не з’явився у судове засідання 05 лютого 2010 року.
Відповідно до частини 4 статті 169 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Колегія суддів вважає, що 05 лютого 2010 року, розглянувши справу у заочному порядку і ухваливши судове рішення, суд дотримався вимог статей 224-226 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Терент’єва Н.М.