Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Куцина М.М.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, Ужгородського міського відділу земельних ресурсів, Ужгородської філії ДП «Закарпатгеодезцентр», третя особа: комунальне підприємство «Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -
У С Т А Н О В И Л А :
У січні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду за захистом своїх та свого неповнолітнього сина прав, посилаючись на те, що 5 липня 2005 року відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1698 га у АДРЕСА_1 з порушенням вимог ст.42 ЗК України, зокрема не враховано їх, позивачів, як осіб, що приватизували квартиру в багатоквартирному будинку право на передачу безоплатно у власність частини спірної ділянки. З вказаних підстав просили державний акт визнати не чинним та скасувати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 5 липня 2005 року, виданий ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1698 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що видачею державного акту ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1698 га порушено право позивачів на безоплатну передачу їм у власність частини цієї ділянки на підставі ст.42 ЗК України.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно ст.126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.
Право ж власності на ділянки відповідно до ст.81 ЗК громадяни набувають на підставі цивільно-правових угод, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності або приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
З державного акта серії НОМЕР_1 від 5.07.2005 р. вбачається, що такий був виданий ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 лютого 2005 року та рішення XLI сесії IV скликання Ужгородської міської ради від 28 квітня 2005 року № 593.
Вказаним рішенням Ужгородської міськрайонного суду від 8 лютого 2005 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 власниками квартир АДРЕСА_1, право власності на земельні ділянки за вказаною адресою площею відповідно 446, 810 та 442 кв.м. (загальною площею 0,1698 га). для обслуговування жилого будинку, будівель і споруд та зобов’язано голову Ужгородської міської ради підписати та видати відповідачам державні акти на право власності на землю (справа № 2-4582/04).
З рішення Ужгородської міської ради від 28 квітня 2005 року № 593 вбачається, що воно було прийнято на виконання рішення Ужгородського міського суду від 10.04.2003 року по справі № 2-1427/03.
Рішенням Ужгородського міського суду від 10 квітня 2003 року, яке набрало законної сили, скасовано рішення ХІІ сесії ІУ скликання Ужгородської міської ради від 10.12.2002 року про тимчасову при зупинку приватизації земельних ділянок в межах території, зазначеної для проектування до затвердження проекту реконструкції вокзалу ст. «Ужгород» ти привокзальної площі. Зобов’язано Ужгородську міську раду надати в порядку безоплатної приватизації згідно з погодженим власниками проектом КП «РУМБ» у приватну власність ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площами відповідно 442, 810 та 446 кв.м. (загальна площа ділянки 0,1698 га). Залишено у спільному користуванні власників квартир 516 га (справа №2-1427/03).
Таким чином, право власності відповідачів на спірну земельну ділянку загальною площею 0.1698 га встановлено рішення суду, яке набрало законної сили, і відповідно до ст.14 ЦПК України є обов’язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно чч.3 і 4 ст.309 ЦПК невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, Ужгородського міського відділу земельних ресурсів, Ужгородської філії ДП «Закарпатгеодезцентр», третя особа: комунальне підприємство «Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Куцин М.М.