У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - прокурора Іршавського району Гангура М.І., представника Малораковецької сільської ради Кукуль Мю.І., представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою прокурора Іршавського району на ухвалу Іршавського районного суду від 13 травня 2010 року справу за позовом прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі Малораковецької сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 32, 89 грн., -
У С Т А Н О В И Л А :
Оскаржуваною ухвалою від 13 травня 2010 року Іршавський районний суд залишив позовну заяву прокурора Іршавського району без розгляду згідно п.1 ч.1 ст.207 ЦПК України.
В апеляційній скарзі прокурор Іршавського району з посиланням на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 207 ЦПК України, яким, як вбачається з ухвали, суд керувався залишаючи позовну заяву прокурора Іршавського району без розгляду, встановлено право суду постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду у разі, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, тобто особою, яка не спроможна здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. До таких осіб згідно ст.ст.30, 31, 32, 36, 39 ЦК України відносяться особи обмежені у дієздатності або недієздатні.
Застосування вказаної норми права до заяви, поданої прокурором, не відповідає вимогам закону..
Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.
Статтею 361 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Як зазначено у пунктах 4 і 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 08.04.99 N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно ст.10 п.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільська рада є органом місцевого самоврядування, а п.34 ст.26 цього Закону питання вирішення земельних відносин віднесено до виключної компетенції ради.
З позовної заяви вбачається, що порушення інтересів держави, за визначенням прокурора, полягає в заподіянні сільській раді матеріальної шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та утрудненням у зв’язку з цим виконання нею функцій у сфері земельних відносин.
За таких обставин, висновок суду про те, що зазначені прокурором у позовній заяві підстави його представництва є надуманими, не можна визнати обґрунтованим.
З урахуванням наведеного відповідно до ч.2 ст.312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду.
Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
А пеляційну скаргу прокурора Іршавського району задовольнити.
Ухвалу Іршавського районного суду від 13 травня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Куштан Б.П. Боднар О.В. Мацунич М.В.