Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.
при секретарі – Медяник Л.В.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2010 року справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення факту та ви знання членом сім’ї, -
У С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_5, в якому, посилаючись на те, що відповідачка є її бабусею і у період з весни 1987 р. по квітень 2008 р. вона, а після народження і її дочка ОСОБА_7, постійно проживали разом з відповідачкою однією сім’єю у квартирі АДРЕСА_1, однак прописана вона у цій квартирі тільки з 23 березня 1993 р., просила встановити факт її постійного проживання у квартирі у період з весни 1987 р., а дочки з квітня 1992 р., тобто часу її народження, до кінця 1994 р. та визнати її з дочкою у вказаний період членами сім’ї відповідачки. Зазначала, що встановлення цих обставин необхідно для вирішення питання щодо приватизації квартири.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2010 року позов задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в період з 1987 р. по 1994 рік у квартирі АДРЕСА_1 та визнано їх у вказаний період членами сім’ї ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.3 Сімейного Кодексу сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового Кодексу до членів сім’ї наймача квартири належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Ухвалюючи рішення про встановлення факту постійного проживання позивачів у квартирі АДРЕСА_1 та про визнання ОСОБА_6 в період з1987 по 1994 рр. та ОСОБА_2 в період з 1992 до кінця 1994 рр. членами сім’ї наймача жилого приміщення цієї квартири ОСОБА_5, суд першої інстанції вважав доведеним не тільки факт проживання, але й ведення спільного господарства позивачів з відповідачкою.
Проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана у користування ОСОБА_5 згідно ордеру № 15 від 5.03.1980 р., виданого Чопською міською радою (а.с.94).
У листопаді 1997 р. ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Ужгородським відділком Львівської залізниці на підставі розпорядження від 17.11.1993 р. набула право власності на вказану квартиру.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 листопада 2008 року, яке набрало законної сили, зобов’язано ВГІРФО Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області зняти ОСОБА_6 та її доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з реєстраційного обліку в квартирі
26 травня 2009 року ОСОБА_5 згідно договору дарування подарувала належну їй квартиру ОСОБА_9, право власності якого на цю квартиру зареєстроване 2.07.2009 р. Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна в реєстровій книзі № 256 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний НОМЕР_1 (а.с.16-19).
Встановлено також, що позивачка ОСОБА_6 є внучкою, а ОСОБА_2 – правнучкою відповідачки, тобто вони не відносяться до осіб, яких ч.2 ст.64 ЖК віднесено до членів сім’ї наймача жилого приміщення за ступенем кровного (родинного) споріднення.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 посилалась на те, що позивачі, хоча і проживали у квартирі, однак членами її сім’ї не були, оскільки в 1989 р. її внучка вийшла заміж і створила окрему сім’ю з ОСОБА_10, в якій у квітні 1992 р. народилась дочка, а її правнучка, ОСОБА_2
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 підтвердили факт проживання позивачів у квартирі ОСОБА_5 та добрих стосунків між ними, однак не спростували тверджень відповідачки про те, що між ними існував певний порядок користування жилими приміщеннями, у них не було спільного бюджету, ними не велося спільне господарство та позивачі не несли обов’язків, що випливали з договору найму жилого приміщення, зокрема щодо плати за користування житлом.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачі і після 1994 р. продовжували проживати у квартирі разом із відповідачкою., однак після 1994 р. вони вже не просили визнати їх членами сім’ї ОСОБА_5, а отже не вважали себе такими.
Між тим жодних обставин, які б змінили стосунки сторін, в 1994 році не відбулося. Навпаки у 1995 році шлюб ОСОБА_6 з ОСОБА_10 був розірваний і тільки у жовтні 2004 року вона уклала другий шлюб з ОСОБА_14 та перейшла проживати з ним і дочкою в інше місце. За твердженням ОСОБА_6 в даний час вона разом чоловіком придбали в кредит квартиру, в якій їх сім’я проживає.
За таких обставин твердження суду про те, що ОСОБА_6 в період з1987 по 1994 рр., а ОСОБА_2 в період з 1992 до кінця 1994 рр. були членами сім’ї ОСОБА_5 не можна вважати переконливими, встановлені судом обставини доведеними, а ухвалене ним рішення обгрунтованим та законним.
Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання членом сім’ї наймача та встановлення факту постійного проживання у квартирі відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Куштан Б.П. Боднар О.В. Кондор Р.Ю.