ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
20.07.2010Справа №2-16/2931-2010
За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (95034, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Максміл» (98213, м. Щолкіно, Ленінський район, б.78 В2, кв.51, ідентифікаційний код 35110517)
Про стягнення 2 241,62 грн.
Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус
представники:
Від позивача – ОСОБА_6- предств., дов. № 5930 від 02.04.2008р.
Від відповідача - не з’явився
Обставини справи: Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максміл», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 214 від 29.04.2009р. у розмірі 1 832,30 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 149,08 грн. та 260,24 грн. відсотків за невиконання грошового зобов’язання на підставі умов договору № 214 від 29.04.2009р.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті товарів, наданих позивачем за договором № 214 від 29.04.2009 р., через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Максміл» перед Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 складає 1 832,30 грн., яка в добровільному порядку не погашена.
Позивач у судовому засіданні надав додаткові пояснення до позову щодо періоду стягнення пені та відсотків, а також підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків. Надані пояснення та акт були залучені судом до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
29.04.2009 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максміл» (Покупець) був укладений договір № 214, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар, сплатити його вартість та своєчасно повернути тару у відповідності з умовами цього Договору.(а.с.10)
Відповідно до п.2.2. Договору вид, асортимент, ціна та загальна вартість товару визначаються у накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору.
Оплата за товар здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом сплати коштів через касу Продавця (з оформленням прибутково – касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем. (п.4.1. Договору)
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 був поставлений відповідачу товар на підставі товарно - транспортної накладної № ПКЧ – 101920 від 27.11.2009р.( а.с. 17) на суму 2 464,98 грн.
Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис експедитора у зазначеній вище накладній.
Частина товару була сплачена відповідачем в добровільному порядку на суму 730,00 грн.
Враховуючи те, що вартість отриманого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Максміл» не була отримана в повному обсязі, несплаченою залишилася сума 1734,38 грн., що стало приводом для звернення позивача до суду для стягнення вказаної суми у примусовому порядку.
При цьому суд враховує підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 06.05.2010р. на суму 1734,98 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок позивача, доданий до позовної заяви щодо стягення інфляційних витрат у сумі 97,32 грн. обчислений позивачем правомірно та підлягає стягненню разом з основною сумою боргу.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги СПД ОСОБА_3 в частині стягнення основної суми заборгованості, яка виникла у відповідача за договором № 214 від 29.04.2009р. підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції у сумі 1832,30 грн.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п. 5.2.1. Договору № 214 від 29.04.2009 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати за отриманий Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної обілкової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми за кожен день прострочки платежу.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд приходить до висновку щодо правильного його обчислення, через що вимоги позивача щодо стягнення пені також підлягають задоволенню у сумі 149,08 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Так, у п.5.2.2.Договору сторони обумовили, що у випадку затримки платежів за отриманий Товар більше 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу виплачує Продавцю відсотки за невиконання грошового зобов’язання у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день користування грошовими коштами Продавця.
Отже, позовні вимоги СПД ОСОБА_3 про стягнення з відповідача відсотків за невиконання грошового зобов’язання у розмірі 260,24 грн. ґрунтуються на положеннях норм чинного законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши обставини справи, а також наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги СПД ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому з Приватного підприємства «Керч Буд» слід стягнути 2 241,62 грн., з яких: 1 832,30 грн. заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеня у сумі 149,08 грн. та 260,24 грн. відсотків за невиконання грошового зобов’язання.
При цьому, суд також приймає до уваги що відповідач не надав своїх обґрунтованих заперечень по заявленому позову, але визнав суму основного боргу у розмірі 1734,98 грн., підписавши акт звірки взаємних розрахунків.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максміл» (98213, м. Щолкіно, Ленінський район, б.78 В2, кв.51, ідентифікаційний код 35110517) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (95034, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 241,62 грн., з яких: 1 832,30 грн. заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеня у сумі 149,08 грн. та 260,24 грн. відсотків за невиконання грошового зобов’язання, а також 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.