ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
16.07.10 р. № 13/5-63
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Темкіжева І.Х. розглянувши
позовну заяву: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Сватове, Сватівський р-н, Луганська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аракс” м. Донецьк
про стягнення 3222грн. 75коп.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Сватове, звернувся до господарського суду з позовом б/н та дати до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аракс” м. Донецьк, про стягнення заборгованості за надані автомобільні послуги з перевезення вантажу у розмірі 3222грн. 75коп., судових витрат в сумі 171грн.
Проте, при поданні зазначеної заяви до господарського суду Донецької області допущені порушення вимог, визначених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України.
По-перше, відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Розглянувши позовну заяву та матеріали, додані до неї, суд встановив, що в матеріалах позову відсутній документ, що підтверджує відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
По-друге, пункти 3,31 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Так, звертаючись до господарського суду з позовом, позивач у відповідному порядку (за встановленими реквізитами для перерахування державного мита та витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу по заявам, які розглядаються господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом) та розмірі сплачує державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України.
Одержувачем платежу зі сплати державного мита є „Управління державного казначейства (УДК) у Київському районі м. Донецька”, а витрат на ІТЗ з 21.06.2010р. –„УДК у Київському районі м. Донецька”.
Замість того, до позовних матеріалів позивачем додана квитанція № 79/99 від 02.07.2010р. на суму 51,00грн., призначення платежу за якою „Госпошлина нарсуда”, з зазначенням отримувача „Місцбюджет м. Сватове” та квитанція № 80/101 від 02.07.2010р. на суму 120,00грн., призначення платежу за яким „за инф-технич.обеспеч”, з зазначенням отримувача „Территор.упр.Гос.судеб.админ.”.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою.
Отже державне мито з позовної заяви належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93.
Однак позивачем квитанцією № 79/99 від 02.07.2010р. в порушення зазначених норм сплачено державне мито в розмірі 51грн.00коп., тобто в меншому розмірі ніж передбачено.
Відповідно до Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009р. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" встановлений розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, який по господарським справам складає 236грн., але, як зазначалося, квитанцією № 80/101 від 02.07.2010р. позивачем по справі для подання позову була сплачена сума 120грн. 00коп.
За таких обставин, згідно з п. 4,6,10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, оскільки до позовної заяви не додано вищезазначених доказів, які є обов’язковими для прийняття до розгляду позовної заяви.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись п. 4,6,10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Приватного підприємець ОСОБА_1, м. Сватове, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аракс” м. Донецьк, про стягнення заборгованості за надані автомобільні послуги з перевезення вантажу у розмірі 3222грн. 75коп., судових витрат в сумі 171грн. повернути без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток на адресу позивача: позовна заява з додатками, всього на 16 аркушах, конверт.
Суддя