Справа № 2-51/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївській області
у складі: головуючого - судді Франчук О.Д.
при секретарі - Коршак О.В., Філіпповій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Южноукраїнська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС», Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання особи такої, що втратила право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» та Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в якому просили визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивували тим, що в 1988 році за рішенням Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ОСОБА_1 отримала секцію АДРЕСА_1, на склад сім’ї з чотирьох чоловік. 03 листопада 1998 року її син ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 Від шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Її син, колишня невістка та онук зареєстровані та проживали разом з нею в гуртожитку. 25 липня 2007 року шлюб між ними було розірвано, а з серпня 2007 року ОСОБА_3 разом з сином проживає окремо, але залишилися зареєстрованими у спірному жилому приміщення, хоча свої речі та речі сина вона одразу ж, після розлучення, вивезла зі спірного жилого приміщення і більше до нього не поверталася. Комунальні послуги ОСОБА_1 оплачує самостійно, а відповідачка ніякої участі в утриманні даного жилого приміщення не приймає та ним не користується без поважних причин. Будь-яких заяв до КП «ЖЕО» про те, що вона буде відсутня за місцем реєстрації та необхідністю збереження за нею права на користування спірним жилим приміщення, остання не подавала.
В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги та пояснила, що на підставі виданого їй в 1988 році ордеру на жилу площу в гуртожитку вона отримала в користування житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_2, на склад сім’ї з чотирьох чоловік: чоловіка – ОСОБА_1 та синів – ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Адрес гуртожитку був змінений на АДРЕСА_1. В листопаді 1998 року її син ОСОБА_2 зареєстрував шлюб ОСОБА_3 Від шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Всі вони були зареєстровані та проживали разом з нею в гуртожитку. 25 липня 2007 року шлюб між ними було розірвано, а з серпня 2007 року колишня невістка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4 проживають окремо, але продовжують значитися зареєстрованими за вищезазначеною адресою. Усі свої речі та речі сина вона одразу ж вивезла. Комунальні послуги ОСОБА_1 оплачує самостійно, а відповідачка ніякої участі в утриманні даного жилого приміщення не приймає та ним не користується. Зазначає, що вона та її син, не чинили перешкод для проживання відповідачки та її неповнолітньому сину в спірному жилому приміщенні, проте вона без поважних причин з серпня 2007 року не проживає в спірному жилому приміщенні. Просила суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник позивачів в судовому засіданні підтримала доводи своїх довірителів та просила суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що в листопаді 1998 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року від шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_4. Всі вони були зареєстровані та проживали в секції АДРЕСА_1. 25 липня 2007 року шлюб між ними було розірвано, оскільки її колишній чоловік ображав її та застосовував до неї фізичне насилля. Оскільки подальше проживання було не можливе, вона разом зі своїм сином змушена була поїхати проживати до своїх батьків. На даний час вона з сином проживають в с. Бобрик Броварського району Київської області, де вона орендує житло. Іншого житла у неї та її сина немає, тому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачки доводи своєї довірительки підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» в судовому засіданні не заперечував проти визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1. Просив відмовити в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_4 втратившим право користування зазначеним жилим приміщенням.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_4 втратившим право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_6, знайома відповідачки, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 та її син не проживають в секції АДРЕСА_1, оскільки позивачка та її син ОСОБА_2 здійснюють перешкоди в такому проживанні. Пояснила, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вони познайомились в 2000 році. З 2006 року вона почала товаришувати з відповідачкою, і з її слів їй відомо, що її колишній чоловік ображав її та застосовував до неї фізичне насилля. Тому вона в 2007 році змушена була піти від нього та разом зі своїм сином виїхала проживати до своїх батьків. Підтвердила, що на даний час відповідачка проживає в Київській області, де орендує житло.
Вислухавши пояснення сторін по справі та їх представників, представників третіх осіб, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Як вбачається з ордеру на житлову площу в гуртожитку (а.с. 10), ОСОБА_1, як наймачу, та членам її сім’ї: чоловіку – ОСОБА_1 та синам – ОСОБА_2 та ОСОБА_5, було надано у безстрокове користування житло – кімнати АДРЕСА_1.
В подальшому адрес гуртожитку був змінений на АДРЕСА_1.
Відповідно до виписки з домової книги про склад сім’ї та реєстрацію (а.с. 11), в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2007 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 12).
Відповідно до повідомлення № 44 від 16.02.2010 року Бобрицької сільської ради Броварського району Київської області (а.с. 73), ОСОБА_3 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_4 за свідченнями сусідів проживають на території Бобрицької сільської ради у жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_7.
Як вбачається з повідомлення № 118/01-18/4 відщ.03.03.2010 року Служби у справах дітей Броварської районної державної адміністрації Київської області та довідки № 17 від 16.02.2010 року Бобрицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, ОСОБА_4, 2002 року народження, дійсно навчається в 2 класі Бобрицької загальнооствітньої школи І-ІІІ ступенів Броварського району Київської області (а.с. 83, 85).
Статтею 72 ЖК України передбачено, що особа у судовому порядку може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок її відсутності без поважних причин понад шість місяців.
Факт відсутності відповідачів, без поважних причин, більше шести місяців у спірному жилому приміщенні підтверджується актами № 10-15 від 25 грудня 2008 року (а.с. 25), № 10/3 від 20 березня 2009 року (а.с. 26-27) та № 10/6 від 06 липня 2009 року (а.с. 28), складених комісією дільниці з ремонту і обслуговування об’єктів соцкультпобуту.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають в спірній секції гуртожитку з серпня 2007 року, оскільки виїхали на постійне місце проживання до села Бобрик Броварського району Київської області, неповнолітній ОСОБА_4 навчається в 2 класі Бобрицької загальнооствітньої школи І-ІІІ ступенів Броварського району Київської області.
Факт проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, підтверджується також актом від 30.10.2009 року (а.с. 64).
Не заперечувались відповідачкою і ті обставини, що квартирну плату і комунальні послуги по спірній секції вона не сплачувала, інших витрат по обслуговуванню секції за цей період не мала, в вищезазначене жиле приміщення вселитись не намагалась.
Крім того, ОСОБА_3 не зверталася до відповідних органів із заявами про неможливість проживання у спірній секції через перешкоди, що чинили їй та сину, позивачі або інші особи.
Таким чином зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1.
Передбачених законом підстав для збереження за відповідачкою та її неповнолітнім сином права користування вищезазначеною секцією гуртожитку, а також підстав, які б свідчили про відсутність їх у спірному жилому приміщенні з поважних причин, судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 208, 209, 210, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. 72 ЖК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування жилим приміщенням – секцією АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.Д. Франчук