АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" липня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючого — Коваленка Є.П.
Суддів — Демченко О.В., Римар Т.М.
З участю прокурора — Гузіка Й.М.
Захисника — ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року, яким -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, раніше судимий:
- 27 липня 2004 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 12 грудня 2005 року по відбуванню строку покарання;
- 25 травня 2006 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 25 лютого 2009 року відповідно до п. “б” Закону України “Про амністію”, -
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ст.353 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили, залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 постановлено рахувати з 21 червня 2009 року.
Цивільні позови потерпілих задоволено повністю, постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 в користь: ОСОБА_7 – 2 158 грн.; ОСОБА_8- 4 320 грн.; ОСОБА_9- 925 грн.; ОСОБА_10- 250 грн.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 1502 грн. 40 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за злочини, які згідно вироку, вчинені за наступних обставин.
25 червня 2009 року близько 17 год., ОСОБА_6, який знаходився у парку ім. Т.Шевченка у м. Тернополі підійшов до неповнолітнього ОСОБА_11, представившись йому працівником міліції і попросив у нього мобільний телефон, з метою перевірки чи він не є краденим. Неповнолітній ОСОБА_11 вважаючи, що це працівник міліції, добровільно передав йому свій мобільний телефон. ОСОБА_6, отримавши мобільний телефон “Nokia 6300” вартістю 935 грн., з карткою пам'яті на 1 Гб вартістю 130 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку “Діджус” вартістю 25 грн., на рахунку якої було 3 грн., без наміру повернення, з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 шкоду на загальну суму 1 093 грн.
Повторно, 29 червня 2009 року близько 14 год., ОСОБА_6, який знаходився по вул. Живова у м. Тернополі підійшов до неповнолітнього ОСОБА_12, представившись йому працівником міліції, попросив у нього мобільний телефон, з метою перевірки чи він не є краденим. Неповнолітній ОСОБА_12 вважаючи, що це працівник міліції, добровільно передав йому свій мобільний телефон та гроші. ОСОБА_6 без наміру повернення, отримавши мобільний телефон “Nokia 6233”, вартістю 1 260 грн., з карткою пам'яті на 128 Мб вартістю 100 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку “Київстар” вартістю 25 грн., та гроші в сумі 8 грн., з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_12 шкоду на загальну суму 1 393 грн.
Продовжуючи свою злочину діяльність, 10 липня 2009 року близько 17 год. 50 хв., ОСОБА_6, який знаходився по вул. Живова в м. Тернополі підійшов до неповнолітнього ОСОБА_13, представившись йому працівником міліції, і шляхом обману разом із ним перейшов до будинку АДРЕСА_2. Після чого попросив у неповнолітнього ОСОБА_13 мобільний телефон, з метою перевірки чи він не крадений. Неповнолітній ОСОБА_13, вважаючи, що це працівник міліції, добровільно передав йому свій мобільний телефон та гроші. ОСОБА_6 без наміру повернення, отримавши мобільний телефон “Nokia 5630” вартістю 2 125 грн., з карткою пам'яті на 4 Гб вартістю 150 грн., з карткою оператора мобільної зв'язку “Київстар” вартістю 25 грн., на рахунку якої було 30 грн. та гроші в сумі 250 грн., з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_13 шкоду на загальну суму 2 580 грн.
Крім цього, 19 липня 2009 року близько 10 год., ОСОБА_6, який знаходився по АДРЕСА_3 у Тернополі підійшов до неповнолітнього ОСОБА_14, представившись йому працівником міліції, попросив у нього мобільний телефон, з метою перевірки чи він не крадений. Неповнолітній ОСОБА_15 вважаючи, що це працівник міліції добровільно передав йому свій мобільний телефон. ОСОБА_6 без наміру повернення, отримавши мобільний телефон “Sony-Ericsson К-550i” вартістю 812,60 грн., з карткою пам'яті 128 Мб вартістю 40 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку “Київстар” вартістю 25 грн., на рахунку якої було 7 грн., з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_14 шкоду на загальну суму 884,60 грн.
Крім цього, продовжуючи свою злочину діяльність 25 червня 2009 року близько 17год., ОСОБА_6, знаходячись у парку ім. Т.Шевченка у м. Тернополі, самовільно присвоївши собі владні повноваження, видав себе за працівника міліції, чим ввів в оману неповнолітнього ОСОБА_11, який сприйняв його як міліціонера. Після чого ОСОБА_6 шляхом шахрайства заволодів його мобільним телефоном “Nokia 6300”.
Крім цього, продовжуючи свою злочину діяльність 29 червня 2009 року близько 14 год. ОСОБА_6, знаходячись по вул. Живова у м. Тернополі, самовільно присвоївши собі владні повноваження, видав себе за працівника міліції, чим ввів в оману неповнолітнього ОСОБА_12, який сприйняв його як міліціонера. Після чого ОСОБА_6 шляхом шахрайства заволодів його мобільним телефоном “Nokia 6233”.
Крім цього, продовжуючи свою злочину діяльність повторно 10 липня 2009 року близько 17 год. 50 хв. ОСОБА_6, знаходячись по вул. Живова у м. Тернополі, самовільно присвоївши собі владні повноваження, видав себе за працівника міліції, чим ввів в оману неповнолітнього ОСОБА_13, який сприйняв його як міліціонера. Після чого ОСОБА_6 шляхом шахрайства заволодів його мобільним телефоном “Nokia 5630”.
Крім цього, продовжуючи свою злочину діяльність 19 липня 2009 року близько 10 год. ОСОБА_6, знаходячись по АДРЕСА_3, самовільно присвоївши собі владні повноваження, видав себе за працівника міліції, чим ввів в оману неповнолітнього ОСОБА_14, який сприйняв його як міліціонера. Після чого ОСОБА_6 шляхом шахрайства заволодів його мобільним телефоном “Sony-Ericsson К-550i”.
Також, 14 липня 2009 року близько 17 год. ОСОБА_6 знаходячись у парку ім. Т.Шевченка у м. Тернополі підійшов до малолітнього ОСОБА_16 та представившись працівником міліції, попросив останнього показати свій мобільний телефон з метою перевірки чи він не є краденим. На дану пропозицію ОСОБА_16 відмовився, після чого ОСОБА_6 став наполягати на цьому і після цих дій ОСОБА_6, малолітній ОСОБА_16 злякався та витягнув із кишені свій мобільний телефон “Samsung 1710” та гроші в сумі 20 коп. і тримав у руці. ОСОБА_6 у цей час, шляхом ривка, відкрито викрав у нього із руки мобільний телефон “Samsung 1710” вартістю 1050 гривень, з карткою пам'яті на 1 Гб вартістю 90 грн., та карткою оператора мобільного зв'язку “Київстар” вартістю 25 грн. на рахунку якої було 5 грн., та гроші в сумі 20 коп. і з місця вчинення злочину намагався втекти, однак потерпілий задля повернення свого майна став переслідувати його, вимагаючи віддати мобільний телефон. ОСОБА_6 з метою утримання викраденого пригрозив йому насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, що виразилося в погрозі побиттям і таким чином з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 1170,20 грн.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись з кваліфікацією його дій стосовно вчинення злочину відносно ОСОБА_16, просить їх перекваліфікувати з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.190 КК України, оскільки, 14 липня 2009 р. він не вчиняв грабежу стосовно потерпілого ОСОБА_16, потерпілий сам добровільно передав йому в руки свій мобільний телефон, з яким він з місця вчинення злочину втік. Просить призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, скасувати цивільні позови потерпілих, оскільки він не в змозі їх виплачувати.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5, які підтримали подану засудженим апеляцію та просили вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії по епізоду 14 липня 2009 року з ч.2 ст.186 на ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання в виді 3 років позбавлення волі, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, по епізодах 25 червня 2009 року стосовно ОСОБА_11, 29 червня 2009 року стосовно ОСОБА_12, 10 липня 2009 року стосовно ОСОБА_13, 19 липня 2009 року стосовно ОСОБА_14 та кваліфікація його дій за ч.2 ст.190, ст.353 КК України, ґрунтується на доказах, зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні, які наведено у вироку та в апеляції не оспорюється.
Доводи засудженого в апеляції про те, що він не вчиняв 14 липня 2009 року стосовно ОСОБА_16 грабежу, є безпідставні, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_16 даних ним під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, вбачається, що близько 17 год. 14 липня 2009 року, коли він разом з товаришем ОСОБА_17, гуляли в парку ім. Т.Шевченка в м. Тернополі до них підійшов ОСОБА_6, представившись працівником міліції, сказав щоб він витягнув все з кишень, що він і зробив, побоюючись застосування з його сторони сили, оскільки ОСОБА_6 їм погрожував. Коли він витягнув свій мобільний телефон марки “Samsung 1710”, ОСОБА_6 вирвав його у нього з рук і почав йти. На його вимогу повернути мобільний телефон, ОСОБА_6 не реагував, погрожував застосуванням фізичної сили. Після чого засуджений зник за будинком (т.2 а.с.336-337).
Аналогічні показання потерпілий ОСОБА_16 дав під час його допиту в ході досудового слідства (т.1 а.с.72-74) та під час проведення ставки віч-на-віч між ним та засудженим ОСОБА_6 (т.1 а.с.87-88).
Показання потерпілого ОСОБА_16 узгоджуються також з показаннями свідка ОСОБА_17, які він дав, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні у суді першої інстанції, де вказав, що близько 17 год. 14 липня 2009 року мобільний телефон марки “Samsung 1710” ОСОБА_6 вирвав з рук ОСОБА_16 На вимогу ОСОБА_16 повернути мобільний телефон ОСОБА_6 не реагував, а тільки погрожував застосувати до нього фізичну силу (т.2 а.с.337, т.1 а.с89-90).
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про покладення в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_17, оскільки вони впродовж всього досудового та судового слідства були послідовними та логічними та узгоджувались з іншими доказами по справі.
Тому, висновок суду про кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_6 по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_16, за ч.2 ст.186 КК України, є вірним.
Що стосується доводів засудженого щодо скасування цивільних позовів потерпілих через те, що він не в змозі їх виплачувати, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки дані доводи засудженого не можуть бути підставою для скасування цивільних позовів.
При перевірці справи колегією суддів істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_6 не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.
Покарання ОСОБА_6 судом призначено у відповідності до ст.ст. 50,65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного, його віку, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, також судом враховано те, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неможливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства та призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.353 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженому ОСОБА_6 є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року щодо нього — без зміни .
Головуючий
підпис
Судді
підпис підпис
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко
підпис