У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Дячука В.М.
суддів: Шкрібляка Ю.Д., Гандзюка В.П.
з участю прокурора Левенець Я.І.
захисника ОСОБА_1
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Косівського районного суду від 20 квітня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. Дарчелі, району Зугдіді, Грузія, житель АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2 грузин, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 2 ст. 286 КК України (далі – КК) на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки; за ч. 1 ст. 135 КК на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточну міру покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний - тримання під вартою. Термін відбуття покарання засудженому рахується з часу затримання, тобто з 20.01.2010 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 40000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Справа № 11-349/2010р. Головуючий у 1-ій інстанції Бельмега М.В.
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Дячук В.М.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Як встановлено вироком суду, злочин вчинено при наступних обставинах.
06.12.2008 року біля 09 год. 20 хв. в с. Старі Кути Косівського району ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21703 “Пріора”, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Довга в напрямку перехрестя з вулицею І.Франка, навпроти будинку №21, проявив злочинну необережність, не врахував дорожню обстановку, відволікся від керування автомобілем на дорозі, виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7
Внаслідок наїзду транспортним засобом ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення і які перебувають у прямому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху та від яких ОСОБА_7 померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Крім цього, ОСОБА_4, здійснивши 06.12.2008 року наїзд на пішохода ОСОБА_7, усвідомлюючи небезпечність для життя і здоров'я потерпілої її стану, умисно залишив ОСОБА_7, яка перебувала в небезпечному для життя стані, на місці дорожньо-транспортної пригоди і втік на автомобілі, маючи реальну і об'єктивну можливість надати їй допомогу.
У поданій апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 , зазначає, що дії його підзахисного безпідставно кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК, вважає вирок суду незаконним в частині вирішення цивільного позову та в частині призначення ОСОБА_4 покарання, оскільки останнє є надто суворим. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок.
У запереченні на апеляцію потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважають апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, однак просив вирок змінити та пом’якшити призначене засудженому покарання, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК, заперечення потерпілих, які просили залишити вирок без зміни, прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК , ґрунтується на досліджених по справі доказах та не оспорюється в апеляції.
Покликання захисника в апеляції на необґрунтовану кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 135 КК є безпідставними і спростовуються дослідженими по справі доказами.
Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено, що після вчинення наїзду на потерпілу ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ-2170, не зупиняючись, набрав швидкість і поїхав в напрямку с. Тюдів. Таким чином, водій ОСОБА_4, порушивши правила безпеки руху, поставив потерпілу ОСОБА_7 в небезпечний для життя стан та завідомо залишив її без допомоги. Тому дії засудженого в цій частині за ч. 1 ст. 135 КК кваліфіковано правильно.
Посилання захисника в апеляції на те, що між настанням смерті потерпілої та залишенням її без допомоги немає причинного зв’язку, є юридично необґрунтованим, оскільки у випадку встановлення такого зв’язку в діях засудженого ОСОБА_4 був би склад злочину, передбачений іншою частиною ст. 135 КК.
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують покарання та дані про особу засудженого. Зокрема те, що він сприяв у розкритті злочину, частково відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, та дані про стан здоров’я. З урахуванням думки потерпілих та обставин справи суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК. Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК, про що просив в засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1, колегія суддів не знаходить.
Розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим відповідає вимогам розумності та справедливості.
Апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не встановила.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Косівського районного суду від 20 квітня 2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого – без задоволення.
Судді: В.М. Дячук
В.П. Гандзюк
Ю.Д. Шкрібляк
Згідно з оригіналом:
суддя В.М. Дячук