У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–7953/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Круговий О.О.
Категорія - 57 Доповідач - Волошин М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання неправомірними дії управління та стягнення суми недотриманої разової грошової допомоги, –
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації та просила визнати неправомірними дії відповідача по виплаті їй в 2007 – 2009 роках грошової допомоги до 05 травня. Стягнути на її користь з відповідача недоотриману разову грошову допомогу до 05 травня за вказані роки.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача по виплаті позивачці в 2007 році грошової допомоги до 05 травня. Стягнуто на її користь з відповідача грошову допомогу за 2007 рік до 05 травня в розмірі 1 900 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду в частині відмови в стягненні грошових коштів за 2008 – 2009 роки скасувати та винести нову, якою задовольнити її позовні вимоги в цій частині, оскільки суд при винесені постанови порушив норми матеріального права.
Управління праці та соціального захисту населення в своїй апеляційній скарзі також просило скасувати постанову та винести нову, якою відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши постанову суду в межах доводів скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон) має право щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Дію частини п'ятої статті 15 зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії частини п'ятої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята раніше.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача щодо призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі, встановленому цим законом є протиправними, і з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки недоотриману нею суму грошової допомоги.
Такий висновок суду є помилковим, оскільки зроблений без рахування того, що п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто з 09 липня 2007 року, а виплата щорічної грошової допомоги здійснювалась до 05 травня 2007 року – в період, коли наведені норми закону були чинними, а їх виконання обов’язковим для відповідача.
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної в законі № 3551 ХІІ одноразової грошової допомоги були правомірними і узгоджувались з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Доводи апеляційної скарги позивачки, щодо відмови у виплаті їй недоотриманої грошової допомоги за 2008 рік не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI текст ст. 15 Закону викладено в наступній редакції: щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до внесених змін відповідачем було нараховано та виплачено позивачці суму грошової допомоги до 05 травня.
Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 4 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
При цьому, зазначені Закони України, в період, протягом якого позивач міг отримати допомогу в порядку, визначеному частиною 4 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не були визнані неконституційними.
Що стосується вимог позивачки про визнання дій відповідача неправомірними в частині нарахування грошової допомоги до 05 травня 2009 року, то відмова суду першої інстанції в цій частині є безпідставною.
Оскільки, у 2009 році розмір разової грошової допомоги, який визначено ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не змінювався.
Отже при нарахуванні разової грошової допомоги у 2009 році відповідач мав керуватися вимогами зазначеного Закону, згідно якого розмір вказаної допомоги визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 05 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не підзаконними нормативно-правовим актом.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними в частині нарахування грошової допомоги до 05 травня 2009 року підлягають задоволенню, а в частині інших позовних вимог то відповідачем виплачено грошову допомогу у відповідності із вимогами діючого на час здійснення виплати законодавства в період 2007-2008 роки і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2009 року - скасувати.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області в частині нарахування ОСОБА_2 грошової допомоги до 05 травня в 2009 році – неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2009 рік, з урахуванням сум за що нею отримані, у відповідністі до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В іншій частині позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про стягнення суми недотриманої разової грошової допомоги - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: