АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-327/2010 Головуючий в 1й інстанції – Багрова А.Г.
Категорія – 37 Доповідач - Григорченко Е.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Костюченко Н.Є.
суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.
при секретарі – Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Прокурора Нікопольської міжрайонної прокуратури і
ОСОБА_1
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, Другої державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, який в подальшому вточнив та просив визнати недійсними договори дарування та купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21063, довіреність на право керування та розпорядження автомобілем ВАЗ 21063, видана ОСОБА_2 на ОСОБА_6, договір дарування квартири АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ 21063. 1989 року випуску, квартиру по вулиці Каштановій, 6.55, кв.72, грошові вклади, холодильник «Донбас», телевізор «Електрон», диван складний, шафу, ліжко, перину, подушки, килим 3x2 м, коврові доріжки, одіяло ватне, дві ковдри, скатертини 2 шт., годинник, золоту обручку, пальто тепле, куртку, шапку хутрову, та витребувати зазначене спадкове майно у відповідачів, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_7, померлого 02.03.1993 року, який заповів йому все своє майно.
Крім нього спадкоємцями, відповідно до ст. 535 ГК України(1963р.), є другий син ОСОБА_8 та дружина ОСОБА_9
В 1989 році його батько ОСОБА_7, як інвалід війни 1 групи, придбав автомобіль ВАЗ-21063 з доплатою за мінусом вартості автомобіля «Запорожець», який після смерті батька незаконно був переоформлений на ОСОБА_9, а остання незаконно подарувала цей автомобіль своєму сину ОСОБА_2 /т.1 а.с. 138/.
14 вересня 1999 року відповідач ОСОБА_2 видав довіреність на ім’я ОСОБА_6, яка 17.09.1999 року продала автомобіль ВАЗ-21063 за договором купівлі-продажу ОСОБА_4, який мешкає в в Херсонській області.
Крім того, аналогічним образом, незаконно була переоформлена квартира його батька на ОСОБА_9, яка приватизувала квартиру та подарувала своїй внучці.
Позивач вважає, що угоди по відчуженню автомобіля і квартири є незаконними, оскільки зазначене майно є спадковим майном, а тому він має право на це майно, як спадкоємець за заповітом.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав.
Відповідачка ОСОБА_10 позов визнала.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені частково, визнано за ОСОБА_1 право на грошові внески на рахунках в ОПЕРО № 7898 рахунок НОМЕР_2 з залишком коштів 103,61 грн., рахунок НОМЕР_3 з залишком 2301,25 грн.(дві тисячі триста одна грн..25 коп.). рахунок НОМЕР_4 з залишком 0,12 грн. відкриті в філії № 78984\012 Нікопольського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.1993 року помер ОСОБА_7 /а.с. 185/
Згідно заповіту від 26.11.1992 року ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, сину ОСОБА_1 / т.1 а.с.7, т.2 а.с.78/.
Після смерті ОСОБА_7 до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та другий син спадкодавця ОСОБА_8, який на момент смерті батька ОСОБА_7, відповідно до статті 535 ЦК України (1963 року), мав право на обов'язкову частку як непрацездатний син спадкодавця незалежно від змісту заповіту(обов'язкова частка) /т.2 а.с. 81, 82, 83/.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_10, яка визнала позов та не претендує на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 т.1а.с.117 /.
Крім ОСОБА_1 і ОСОБА_8 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 мала його дружина ОСОБА_9, яка до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не зверталась / т.1 а.с.186/.
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті спадкоємці за заявою до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, тому, на день розгляду справи, єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_3./ т.1 а.с. 129 /.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права на грошові внески на рахунках Нікопольського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що квартира по вулиці Каштановій (Постишева)АДРЕСА_2. не входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_7, оскільки на день смерті квартира не була його власністю, тому позовні вимоги щодо визнання недійсним договір дарування квартири від 19.12.2000 року, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_5, та визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за заповітом не підлягають задоволенню / т.2 а.с. 94 /.
Судом першої інстанції також встановлено, що інвалід ОСОБА_7 15.03.1989 року отримав від органу соціального захисту населення автомобіль ВАЗ 21063 з доплатою, за мінусом вартості показаного безкоштовного автомобіля «Запорожець».
Оскільки зазначений автомобіль не входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на автомобіль в порядку спадкування за заповітом витребування його не підлягають задоволенню. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, довіреності, виданій ОСОБА_2 та ім'я ОСОБА_3, договору купівлі-продажу автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, так як позивач не є стороною у зазначених правочинах, ці договори не створювали для нього ніяких прав і не покладали на нього будь-яких обов'язків.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про витребування холодильнику «Донбас», телевізора «Електрон», дивана складного, шафи , ліжка, перини та подушок, килиму 3x2 м, коврових доріжок 2 шт , одіяла ватного, двох ковдр, скатертин 2 шт., годинника, золотої обручки, пальто теплого, куртки, шапки хутрової, так як позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду - частковому скасуванню, згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішенням з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір щодо позовних вимог про визнання права на грошові внески, визнання недійсними договору дарування квартири, витребування автомобіля, холодильника, телевізора, дивану, ліжка, перини та подушок, килиму 3x2 м, коврових доріжок 2 шт , одіяла ватного, двох ковдр, скатертин 2 шт., годинника, золотої обручки, пальто теплого, куртки, шапки хутрової, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 534, 549 ЦК України (1963р.), ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.
Проте позивачка не надала суду доказів, які б підтверджували в установленому законному порядку його право в порядку спадкування на спірну квартиру та інше майно.
Приведені доводи в апеляційній скарзі позивачем, щодо незаконності рішення в зазначеній частині не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.
Доводи апелянтів щодо незаконності рішення в частині відмови в позовних вимогах про визнання недійсним договору дарування автомобіля є обґрунтованими з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний автомобіль правомірно був переоформлений на дружину ОСОБА_9, відповідно до п. 37 Постанови КМУ №62 від 06.02.1992 року. Крім того позивач не був стороною договору і його права не порушені цим договором.
Однак апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до п. 37 Постанови КМ України, від 06.02.1992, № 62 "Про Порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками", який діяв на час виникнення правовідносин, після смерті інваліда, який одержав безплатно автомобіль з ручним керуванням або мотоколяску, цей автомобіль або мотоколяска залишається його сім'ї із зняттям транспортного засобу з обліку в органах соціального забезпечення.
Згідно п. 40 зазначеної постанови, автомобілі з ручним керуванням і мотоколяски, придбані за готівку, а також мотоколяски, одержані на пільгових умовах або із знижкою їх вартості, після смерті інвалідів успадковуються згідно з чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, який придбав інвалід ОСОБА_7 15.03.1989 року, не є автомобілем з ручним керуванням /т.1 а.с. 188/, тому він успадковується на загальних підставах.
За таких обставин позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, укладеного 16.07.1994 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 /т.1 а.с. 138/, підлягають задоволенню, оскільки автомобіль був спадковим майном і позивач мав право на його відповідну частку за заповітом.
Разом з тим, апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі –продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та витребування автомобіля у ОСОБА_4, не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України, позивач не надав суду доказів того, що автомобіль є власністю ОСОБА_4, існує та знаходиться у останнього.
Інші доводи не є суттєвими та не мають правових наслідків для вирішення зазначеного спору.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідним задовольнити частково апеляційні скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо визнання недійсним договору дарування автомобіля, укладеного 16.07.1994 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу Прокурора Нікопольської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування автомобіля, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_5, укладений 16 липня 1994 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_2, задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_5, укладений 16 липня 1994 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_2.
В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду набуває законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.
СУДДІ: