АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-7056/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Байда Т.І.

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

    при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області

на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року по справі за позовом Прокурора Софіївського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про перерахунок пенсії дитині війни,

Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового рішення, яким  у  задоволенні  позовних  вимог  відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року з 22 травня по 31 грудня 2008 року, та з 1 січня по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області зобов’язано здійснити перерахунок та виплати підвищення до пенсії позивачу за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, та з 1 січня по 31 грудня 2009 , згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року,  має статус «дитини війни» та, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідач, в порушення вимог зазначеного закону, в 2007 році пенсію не підвищував, а в 2008 році підвищення пенсії було проведено, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог,  визнавши неправомірним бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу  підвищення пенсії в зазначені періоди в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

 Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями  самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008від 22.05.2008 року,  рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року,  ст. 46, ч. 2 ст.152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши неправомірним бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії в зазначені періоди в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Доводи Управління Пенсійного фонду України про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач народився 19.12.1941 року і, в розумінні ст. 1  Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, є «дитиною війни» та, відповідно до ст. 6 цього ж Закону, має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі  30 %  від мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на пункт 12 ст. 71 Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, та на пункт  41  розділу   2 Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначені закони, в порушення вимог ст. 22 Конституції  України, звужують зміст та обсяг існуючих прав позивача, що є недопустимим.

Те, що у відповідній частині зазначені закони є неконституційними визнав також Конституційний Суд України в рішенні № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.  

Отже, в період, зазначений судом першої інстанції,  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, спірні відносини також регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що  розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством непередбачено.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області відхилити.

       Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.

       Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.

       СУДДІ: