АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-6447/2010                         Головуючий в 1й інстанції –Воронко І.А.

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

    при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління Пенсійного Фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про зобов’язання проведення перерахунку розміру пенсії,

встановив:

Управління Пенсійного Фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2010 року, де ставить питання про скасування постанови,  посилаючись на те,  що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2010 року позовні вимоги задоволені, Управління Пенсійного Фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зобов’язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком щомісячно, виходячи з розміру, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахувати та виплатити додаткову пенсію за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року - в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Також відповідач зобов’язаний нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію в розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

 Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача визнано інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК. Згідно ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За період часу, починаючи з 02.02.2008 року по 31.12.2009 року, позивачу призначалася, нараховувалася і виплачувалася державна пенсія як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі нижче шести мінімальних пенсій за віком, а також додаткова пенсія в розмірі нижче 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин суд першої інстанції  прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача перерахувати та виплатити державну і  додаткову пенсію за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року, а також  нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсію в розмірах передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 22, 46 Конституції України, Рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» від 28.02.1991 року, ст.ст. 28,46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає пенсія за віком, мінімальний розмір якої, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, обґрунтовано виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.5 0 ,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Тому суд першої інстанції, відповідно до  принципів Європейського права, правильно дійшов висновку, що врегулювання питання виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановами КМУ, на які посилається відповідач, не може суперечити вимогам вказаних норм закону.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а постанова суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відхилити.

       Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2010 року залишити без змін.

       Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.

       СУДДІ: