АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-5739/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Зосименко С.Г.

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

    при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська

на постанову Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового рішення, яким  у  задоволенні  позовних  вимог  відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, поновлено позивачу строк для звернення до суду,  Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська зобов'язане здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотримані нею суми пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідач, в порушення вимог зазначеного закону, підвищував пенсію відповідачу в меншому розмірі, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог,  зобов’язавши відповідача  нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями  учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та від 09.07.2007 року,  ст. ст. 46, 152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі  30 %  від мінімальної пенсії за віком.

Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на пункт  41  розділу   2 Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки зазначений закон, в порушення вимог ст. 22 Конституції  України, звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що є недопустимим.

Крім того, зазначений закон, у відповідній частині, визнаний Конституційним Судом України в рішенні від 22 травня 2008 року неконституційним.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що  розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством непередбачено.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк для звернення до суду, не може бути прийнято до уваги, оскільки суд першої інстанції визнав, що зазначений строк позивачем пропущений з поважних причин та поновив його, враховуючи, що позивач звернувся до суду після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до  адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли  особа  дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська відхилити.

       Постанову Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року залишити без змін.

       Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.

       СУДДІ: