АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-5241/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Мазниця А.А.

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 липня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Кочкової Н.О.    

    суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

    при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Приватне підприємство «Вектор-Сервіс», Приватне підприємство «Вегас», ОСОБА_4, ОСОБА_5,  про повернення майна, стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 і, вточнивши його, просив стягнути з відповідачів вартість вилученого в нього майна на загальну суму 216390 грн., упущену вигоду у розмірі 84091,60 грн., та 205000 грн. у відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.01.2002 року він уклав з ПП "Вектор-Сервіс" договір суборенди приміщенням площею 200 кв.м. по вул. Калиновій, 3 у м. Дніпропетровську, де здійснював підприємницьку діяльність з прокату більярдних столів та надання послуг громадського харчування. 12 жовтня 2003 року відповідачі придбали зазначене приміщення у попереднього власника ВАТ "Торгівельно-виробничий центр" та заволоділи наявним у ньому майном позивача, що використовувалося для здійснення комерційної діяльності і заборонили йому вхід до зазначеного приміщення. У подальшому майно позивача було втрачене, чим йому заподіяна матеріальна шкода у вигляді вартості вилученого в нього майна, упущеної вигоди, а також моральна шкода.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні  позовних  вимог.

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд,  посилаючись на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2000 pоку між ВАТ "Торгівельно-виробничий центр" та ПП "Вектор-Сервіс" укладений договір оренди, за яким нежитлове приміщення площею 306 кв.м. на другому поверсі будинку літ. В-2 по вул. Калиновій, 3 у м. Дніпропетровську переданий ПП "Вектор-Сервіс" в тимчасове оплатне користування, строком на п'ять років /т. 1 а.с. 20-23/.

Згідно пояснень позивача і представника ПП "Вектор-Сервіс", 02.01.2003 року між ОСОБА_1 та ПП "Вектор-Сервіс" укладений договір суборенди, за яким він отримав у користування приміщення площею 200 кв.м. з орендованих у ВАТ "Торгівельно-виробничий центр".

Між ВАТ "Торгівельно-виробничий центр" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 25.07.2003 року укладений договір купівлі-продажу, за яким у власність покупців перейшли у будівлі літ. В-2 торгівельно-розважального комплексу по вул. Калиновій, 3 у м. Дніпропетровську нежитлові приміщення загальною площею 292,0 кв.м. /т. 1 а.с. 24/.

18 серпня 2003 року відповідачі звернулися до ПП "Вектор-Сервіс" з вимогою про усунення порушень санітарних та пожежних норм в орендованому ним приміщенні та 05.09.2003 року, у зв'язку з систематичними порушеннями орендарем Правил пожежної безпеки, вищезазначений договір оренди від 02.08.2000 року розірваний орендодавцями в односторонньому порядку та ПП "Вектор-Сервіс" запропоновано до 05.10.2003 р. звільнити орендовані приміщення /т. 1 а.с. 25,27/.

У жовтні 2003 року приміщення по вул. Калиновій, 3 фактично перейшло від ПП "Вектор-Сервіс" у володіння та користування відповідачів.

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2004 р. та 17.06.2004 р. накладений арешт на майно зазначене позивачем, і 18.06.2007 року державним виконавцем накладений арешт на спірне та інше майно, яке передане на відповідальне зберігання директору ПП "Вегас" ОСОБА_7, орендарю приміщення по вул. Калиновій, 3 у м. Дніпропетровську /т. 1 а.с. 44-47, 49, 5052-55/.

ОСОБА_7 пояснила, що після припинення орендних відносин ПП "Вегас" з відповідачами вона залишила вищезазначене приміщення та майно, описане та передане їй на відповідальне зберігання, і інформацією про його місцезнаходження не володіє.

Позивач та його представник пояснили, що   спірне майно у приміщенні по вул. Калиновій, 3 у м. Дніпропетровську відсутнє.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів, що спірним майном заволоділи відповідачі і це майно знаходиться у них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 440, 440-1 ЦК України(1963р.), ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені обставини.

Проте будь які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що спірним майном заволоділи відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та з їх вини заподіяна йому шкода, суду не надані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони  зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня проголошення.

СУДДІ: