Справа № 22ц-8167/2010 Головуючий у І інстанції Вірченко О. М.
Категорія 32 Доповідач Барков В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Лук’янової С. В.,
суддів Баркова В. М.,
Принцевської В. П.,
при секретарі Сироті Д. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Шахтарськантрацит» на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача державного підприємства «Шахтарськантрацит» (далі ДП «Шахтарськантрацит») про відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що з 1984 року працював на вугільних підприємствах на підземних роботах в якості гірничого робітника. Під час роботи в шкідливих умовах праці одержав професійне захворювання в зв’язку з чим в грудні 2009 року йому вперше було встановлено 40% втрати працездатності. Вважав, що в зв’язку із втратою працездатності, йому заподіяно моральну шкоду яку він оцінив в 20 000 грн. та просив стягнути з відповідача.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Шахтарськантрацит» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., а також на користь держави судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ДП «Шахтарськантрацит» просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник ДП «Шахтарськантрацит» в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому апеляційний суд, згідно із ст. 305 ЦПК України, розглянув справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу завдано моральну шкоду обов’язок по відшкодуванню якої необхідно покласти на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 з 14 липня 2003 року перебував у трудових відносинах з ДП «Шахтарськантрацит» та звільнений 12 грудня 2009 року за станом здоров’я (а.с. 18-19).
15 грудня 2008 року позивач вперше за професійним захворюванням був визнаний інвалідом третьої групи з втратою 40% працездатності, починаючи з 10 грудня 2009 року (а.с. 5, 6, 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до акту за формою П-4 складеного 08 грудня 2008 року у позивача виявлене хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етимології, другої стадії, фаза затяжного загострення, емфізема легенів, легенева недостатність другого ступеню яке виникло в зв’язку з працею під землею в умов впливу вугільно-породного пилу в концентраціях, що перевищують гранично допустимі (а.с. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, і відповідачем не заперечувалось, що професійне захворювання у позивача виникло під час роботи останнього у відповідача з повним робочим днем у шахті.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок по відшкодуванню шкоди, оскільки п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» яким був передбачений обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплачувати грошову суму за моральну шкоду, виключено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V.
Із позовної заяви, пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що моральні та фізичні страждання ОСОБА_2 зазнав у зв’язку з професійним захворюванням в результаті якого втратив працездатність.
Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності, обставин справи та характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач визначив розмір моральної шкоди в сумі 12 000 грн.
Доводи апелянта про те, що за завдану шкоду мають відповідати й інші підприємства на яких працював позивач є безпідставними, оскільки професійне захворювання у позивача виникло під час роботи в ДП «Шахтарськантрацит» в умовах тривалого та багаторазового впливу пилу, несприятливого мікроклімату.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції і не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 10, 15, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, положенням Цивільного Кодексу та Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 5 роз’яснень Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що містяться в Постанові № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою № 5 від 25 травня 2001 року і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Шахтарськантрацит» відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді