Справа № 22ц-8404/2010 Головуючий у І інстанції Нікіфоров М. Ю.

Категорія 51 Доповідач Барков В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 липня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Лук’янової С. В.,

суддів:             Баркова В. М.,

Принцевської В. П.,

при секретарі         Сироті Д. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу прокурора м. Харцизька на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання на території України з участю зацікавленої особи відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Харцизького МВ УМВС України в Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання у період з січня 1986 року до 11 грудня 1991 на території України.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року заяву ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт його постійного і безвиїзного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

В апеляційній скарзі прокурор м. Харцизька просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та на їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву, суд встановив факт проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Між тим, ухвалюючи рішення суд не врахував, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судовим порядком, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України  «Про громадянства» особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Як вбачається з матеріалів справи заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та на час розгляду справи судом був громадянином республіки Грузія (а.с. 5, 7, 8-11).

Проте умови та порядок прийняття до громадянства України іноземців встановлені ст. 9 Закону України  «Про громадянства» та п. 45 вказаного Порядку за якими підтвердження факту проживання особи на території України до 24 серпня 1991 року не вимагається.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24 серпня 1991 року юридичного значення для заявника не має оскільки від цього факту не залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи немайнових прав.

Суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, а тому рішення, на підставі ст. 309 ЦПК України як ухвалене з порушенням норм матеріального права необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокурора м. Харцизька задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання на території України відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді