Справа № 22ц-7936/2010 Головуючий у І інстанції Жукова О. Є.

Категорія 48 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 липня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді         Лук’янової С. В.,

суддів                 Баркова В. М.,

Принцевської В. П.,

при секретарі         Сироті Д. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до відповідача ОСОБА_2 із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом із нею, є інвалідом дитинства і відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає. Просила стягнути з нього аліменти на утримання сина Ѕ частину з усіх видів його доходу щомісячно.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу (заробітку) щомісячно починаючи з 01 березня 2010 року і до повноліття дитини, а також на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Рішення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, стягнувши з нього аліменти в розмірі ј частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу і стягуючи на користь позивача аліменти в частині від доходу відповідача, суд повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач може надавати щомісячну матеріальну допомогу в розмірі 1/3 частки свого доходу на утримання неповнолітнього сина, оскільки є працездатним, має постійне місце роботи.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2003 року по 13 листопада 2009 року.

12 березня 2004 року в них народився син – ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 виданого Горлівським міським відділом РАЦС Донецького обласного управління юстиції  07 квітня 2004 року, батьком дитини записано ОСОБА_2 (а.с. 5).

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення про стягнення аліментів повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції відповідно до ст. 182 СК України та з урахуванням вимог ст. 214 ЦПК України при визначенні розміру аліментів з’ясував та урахував: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_4  хворіє на церебральний параліч, проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що позивачка інших доходів, крім державної соціальної допомоги на сина не має, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та хронічних захворювань заперечував, а також підтвердив, що має постійний дохід.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та вимог закону обґрунтовано визначив розмір аліментів у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу (заробітку) відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при визначенні розміру аліментів не мав враховувати матеріальний стан позивачки та стан здоров’я дитини є безпідставними, такими що суперечать закону.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та його висновки щодо визначення розміру аліментів не спростовують.

Нових обставин, які б могли мати істотне значення для визначення розміру аліментів відповідачем апеляційному суду не наведено.

Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи, положенням статей 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ухвалене у відповідності з вимогами статей 10, 15, 60, 209, 213-215 ЦПК України і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді