Справа №2-А-552/2010/1231

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКАЇНИ

   26 липня 2010р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду м. Стаханова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до молодшого сержанта ДПС 2го взводу ДПС ДАІ м. Луганська Баннік Івана Івановича про визнання протоколу у справі про адміністративне правопорушення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

   Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 23.04.10р. відповідач склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення. Його дії, як водія авто,  на дорозі були аналогічні діям багатьох інших водіїв, оскільки він, керуючи автомобілем, рухався у щільному потоці машин і не міг бачити дорожніх знаків. Але працівник ДАІ зупинив лише його. Однак, зауваживши на знак, який забороняє рух, він не міг нічого заподіяти, бо перебував на ту хвилину на середині перехрестя, а тому виконав вимоги п. 8.11 ПДР, не запобігаючи до екстреного гальмування, продовжив рухатися далі, оскільки безпека дорожнього руху при цьому забезпечувалася.

   Письмових заперечень за позовом не надано.

   Позивачем надано заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач - суб’єкт владних повноважень, який належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду,  у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

   Відповідно до ч.3 ст.122, ч.4 ст.128 КАС (Кодексу адміністративного судочинства) України справа вирішується у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

   У якості доказів судом було досліджено копія Постанови у справі про адміністративне правопорушення (ар.с.4) та Протоколу про адміністративне правопорушення (ар.с.3).

   Вирішуючи питання щодо доведеності обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд керується ч. 2 ст.71 КАС України, якою визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд також враховує судову практику, яка склалася з цього питання (Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.10р. у справі №2а-345/10/1231 за позовом ОСОБА_2 до ІДПС ОСОБА_3.) і, за відсутності заперечень, вважає доведеною кожну з обставин, якою позивач обґрунтовує свої вимоги.

   Правовідносини, які склалися між сторонами у справі регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

   Оцінивши обставини у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходить з того, що статтею 9 КпАПП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.280 КпАПП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення , чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд вважає, що за тих обставин, які визнано доведеними, відповідач не виконав вимоги ст.280 КпАПП України. Він, будучі суб’єктом владних повноважень, діяв необґрунтовано та недобросовісно. Розглядаючи вимоги по суті, суд керується ч.2 ст.11 КАС України, яка передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на те, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ухвалено Постанову у справі про адміністративне правопорушення, у повному обсязі порушене право позивача буде захищеним лише при вирішенні питання щодо рішення у формі Постанови, прийнятого суб’єктом владних повноважень на підставі Протоколу, який позивач просить визнати недійсним. Тому суд вважає за необхідне та доцільне вийти за межі позовних вимог.

   Керуючись ст. 2, 4, 7, 17, 69, 70, 71, 72, 99,  105, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.9, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд

ПОСТАНОВИВ:

   Позовні вимоги ОСОБА_1 до молодшого сержанта ДПС 2го взводу ДПС ДАІ м. Луганська молодшого сержанта ДПС 2го взводу ДПС ДАІ м. Луганська Баннік Івана Івановича про визнання протоколу у справі про адміністративне правопорушення недійсним задовольнити.

   Протокол у справі про адміністративне правопорушення серії ВВ №269265 складений молодшим сержантом ДПС 2го взводу ДПС ДАІ м. Луганська молодшого сержанта ДПС 2го взводу ДПС ДАІ м. Луганська Баннік Іваном Івановичем щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.122 КпАПП України визнати недійсним. Постанову серії ВВ №276819 від23.04.10р. у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.122 КпАПП скасувати.

   Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк від дня отримання копії Постанови заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.

                                       Суддя: