Справа № 22ц- 9055/2010 Головуючий у 1 інстанції Наумчик О. О.
Категорія 57 Доповідач Курило В.П.
У х в а л а
Іменем України
16 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Крівцові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 30 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік,-
в с т а н о в и в :
Постановою Микитівського районного суду міста Горлівки від 30 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. С тягнуто з Микитівського УПСЗН Горлівської міської ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1590 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, просять розглянути справу у їх відсутність.
Апеляційний суд, заслухав суддю - доповідача,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджено посвідченням (а.с.7). Згідно з висновком МСЕК №090988 є інвалідом 3 групи і перебуває на обліку у Микитівському УПСЗН Горлівської міської ради (а. с. 10).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в 2007 році нараховував та виплатив йому соціальну допомогу в сумі 90 грн., в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, які стали інвалідами 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат . Згідно частині 3 статті 48 вказаного Закону виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2205 року, на підставі якої відповідач проводив виплати одноразової компенсації позивачу у меншому розмірі була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання апелянта на цю постанову апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі частини 1 статті 92 Конституції України та частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату вказаної компенсації та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 307,308,314 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради відхилити.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 30 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий: Судді: