Справа № 22ц- 8344 Головуючий у 1 інстанції Малютіна Н. М.
Категорія 57 Доповідач Курило В. П.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
20 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої судді : Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Донецька про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 поновлений строк для звернення у суд з позовом про зобов»язання нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька зобов’язане здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року щомісячно за рахунок коштів Державного бюджету.
В задоволені решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про повне задоволення її позовних вимог. Вона вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно вирішив спір. Її право на отримання підвищення до пенсії за увесь період часу, що нею заявлений в позовній заяві , гарантований Законом та Конституцією України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачці недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року щомісячно, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив. Суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов’язав відповідача зробити зазначений перерахунок та виплатити позивачці вказані доплати. Позовні вимоги про зобов»язання управління пенсійного Фонду нарахувати та сплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2006 року без обмежень строку не грунтуються на законі.
В засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років. З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Але Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235 «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено. Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було. Тому у суду першої інстанції не було підстав для зобов»язання відповідача до сплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Рішення Конституційного суду України набрало чинності з часу його проголошення, тобто з 9 липня 2007 року.
28 грудня 2007 року Законом України № 107-Y1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік» редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінена. І нова редакції вказаної статті не передбачала права громадян, що мають статус дитини війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Нова редакція ст.6 Закону діяла до 22 травня 2008 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року нова редакція статті 6 Закону визнана неконституційною.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто на період з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року і з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року існувала колізія Законів, які мали однакову юридичну силу, але по різному тлумачили межі прав дітей війни щодо отримання ними підвищення до їх пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання . Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов»язковими до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету цієї норми, яка прийнята пізніше.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і порушене право ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії як дитині війни підлягає відновленню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: