Справа № 22ц-10257/2010 Головуючий у 1 інстанції Дубоновська І.Д.
Категорія - 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
У х в а л а
Іменем України
21 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є. Никифоряка Л.П.,
при секретарі: Шатун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради на постанову Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 2 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради Донецької області про визнання дії протиправними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
в с т а н о в и в :
Постановою Слов»янського міськрайоного суду Донецької області від 2 листопада 2009 року позов ОСОБА_1І до управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради Донецької області про визнання дії протиправними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення задоволений частково.
Визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2007 і 2008 роки, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи.
Зобов»язано управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 провести виплату Недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 і 2008 роки у розмірі 3600 грн.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі УПСЗН Слов»янської міської ради Донецької області просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 27.05.1997 року має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до 1 категорії, є інвалідом 3 групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за період 2006 - 2008 роки виплачував йому компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно довідки відповідача, ОСОБА_1 за 2006 по 2008 рік включно – на підставі Постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 року в розмірі 90гр. за кожен рік ( а.с. 4).
Відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року на підставі яких відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому посилання апелянта на зазначені постанови, апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на день виплати та на підставі Законів України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007, 2008 роки.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. за 2007, 2008 роки – є неправомірними.
Згідно зі ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.20007 року встановив – 400 грн., з 01.04.2007 року – 420 грн., з 01.07.2007 року – 440 грн., з 01.10.2007 року – 460 грн. на місяць.
Згідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений – 515 грн., з 01.04.2008 року – 525 грн., з 01.10. 2008 року - 545 грн., з 01.12.2008 року – 605 грн. в місяць.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума компенсації за період 2007-2008 роки в розмірі 3600 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що за аналогічний період позивач отримав лише 180 грн.
Таким чином позивачу не доплачено 3600 грн. і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за рахунок коштів Державного бюджету України».
В іншій частині позовних вимог до УПСЗН про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2006 роки суд відмовив позивачу з тих підстав, що:
дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за рахунок коштів Державного бюджету України» була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно з п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Такий висновок суду в цій частині апеляційний суд також вважає правильним. Він відповідає вимогам закону.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Слов»янської міської ради Донецької області відхилити.
Постанову Слов»нського міського суду Донецької області від 2 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Судді: