Справа № 22ц-7913/2010р Головуючий 1-ї інстанції – Лебеденко С.В.
Категорія - 34 Доповідач - Кондратьєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Кондратьєвої О.М.,
суддів – Висоцької В.С., Біляєвої О.М.,
при секретарі – Суліма Є.Ю.,
за участю прокурора – Марахіна Є.А.,
«-« представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров»я «Обласна травматологічна лікарня» (далі - ККЛПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня») до ОСОБА_2, Закритого акціонерного товариства «АСК» ІНГО «Україна» про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Пролетарського райсуду м. Донецька від 19 квітня 2010 року, яким позовні вимоги прокурора задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ККЛПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» 7796,83 грн. та судові витрати в сумі 171 грн .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом не звернуто уваги, що свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю і здоров»ю потерпілого він застрахував в ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна», що підтверджується страховим полісом, тому відповідальність повинна нести саме страхова компанія, а не він. Ліміт відповідальністі ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна» перевищує ціну позову прокурора, тому підстав для стягнення з нього сум збитків не існує. Крім того, задовольняючи позовні вимоги прокурора повністю, суд безпідставно стягнув суму відшкодування лише з одного відповідача ОСОБА_2
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з вини ОСОБА_2 5 жовтня 2008 року близько 19.30 год. під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, в зв»язку з чим останній знаходився на лікуванні у обласній травматологічній лікарні 47 днів, що спричинило майнову шкоду державі на суму 7796,83 грн., яку і стягнув з відповідача та судові витрати.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні в частині стягнення судових витрат з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції стягнув також стягнув на користь лікарні й судові витрати по справі, які ні прокурор, ні обласна травматологічна лікарня при зверненні до суду з позовом не сплачували.
Таких висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що з 5 жовтня 2008 року до 21 листопада 2008 року в Комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладі охорони здоров»я «Обласна травматологічна лікарня» знаходився на стаціонарному лікуванні потерпілий ОСОБА_3. Вартість його лікування, згідно калькуляції, становила 7796,83 грн. (а.с.6).
Судом встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою стало заподіяння йому 5 жовтня 2008 року під час ДТП, що сталося з вини відповідача ОСОБА_2, середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що підтверджується постановою Пролетарського райсуду м. Донецька від 27 лютого 2009 року (а.с.3-5).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внсладок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до Статуту підприємства, лікарня є державним лікувально-профілактичним закладом; майно лікарні є загальнодержавною власністю і кошти отримуються нею із державного бюджету, а збитки, завдані лікарні в результаті порушення її майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються лікарні у відповідності з діючим законодавством України.
Апеляційний суд вважає, що сукупність встановлених та досліджених судом доказів дозволила суду зробити обґрунтований висновок про необхідність покладення на відповідача обов»язку по відшкодуванню витрат, понесених ККЛПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня» на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 7796,83 грн.
Таким чином, рішення суду в цій частині відповідає вимогам процесуального і матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про покладення відповідальності на ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна» не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вказаному законі і обставинах справи.
Посилання відповідача на наявність договору страхування та вимоги ст.24 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заслуговують на увагу, оскільки згідно зі ст. 3 згаданого Закону «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров»ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В даному ж випадку шкода заподіяна не потерпілому, а ККЛПЗОЗ «Обласна травматологічна лікарня», яка не знаходилась в договірних відносинах зі сторонами, витрати понесені вказаним лікувальним закладом на лікування потерпілого, ОСОБА_3 лікарні не відшкодовувались, тому підстав для покладення відповідальності на ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна» не існує.
Не ґрунтується на вимогах закону і доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при ухваленні рішення про повне задоволення позову, але покладенні відповідальності лише на одного відповідача ОСОБА_2
Ухвалою від 26 лютого 2010 року судом було задоволено клопотання представника відповідача і притягнуто до участі в справі в якості відповідача ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна». Згідно з вимогами ч.2 ст. 173 ЦПК України, у разі якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. Між тим, обставини справи свідчать, що прокурор не змінював позовних вимог і в матеріалах справи відсутні будь-які позовні вимоги до ЗАТ «АСК» ІНГО «Україна», тому судом вірно заявлені позовні вимоги прокурора до ОСОБА_2 задоволені повністю, оскільки суд розглядає цивільні справи, відповідно до ст. 11 ЦПК України в межах заявлених вимог.
Разом з тим, вимогами ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, що процесуальним законодавством прокурор звільнений від оплати судових витрат у разі представництва інтересів держави в суді, з відповідача ОСОБА_2 судові витрати підлягають стягненню в дохід держави.
На підставі викладеного, Апеляційний суд вважає, що судом 1-ї інстанції необґрунтовано стягнуті судові витрати на користь Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров»я «Обласна травматологічна лікарня», тоді як вони повинні бути стягнутими на користь держави, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 19 квітня 2010 року в частині стягнення судових витрат зміни ти.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: