АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 2139/10                                                                                Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.

                                                                                                                        Суддя-доповідач: Кухр С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               27 липня 2010 року                                                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:           Бондаря М.С.

суддів:                       Денисенко Т.С.

                                   Кухаря С.В.

при секретарі:           Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області   на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

                19 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

                В позові зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна держана допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  У 2006-2007 роках така допомога не виплачувалась. З початку 2008 року він отримував соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що є також порушенням його прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Загальна сума недоплати за 2006-2008 роки складає 3 891 грн. 90 коп.. З цих підстав просив суд визнати відмову в нарахуванні і виплаті щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов”язати УПФУ нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та стягнути судові витрати по справі.

                 Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено частково.

             Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

             Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахування різниці, яка виплачена у цей період.

             В іншій частині позовних вимог відмовлено.

             Не погоджуючись з постаново суду, УПФУ в Якимівському районі Запорізької області в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення по суті викладених в апеляційній скарзі фактів та обґрунтувань.

 Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню  не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.

Як встановлено судом  першої інстанції,   ОСОБА_3 має  статус  дитини війни,  що  підтверджується   відміткою  у її пенсійному посвідченні (а.с.5).

У відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний  захист дітей  війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Підпунктом 2 пункту  41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо  визначення розміру підвищення до пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2 пункту 41   розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України».  

Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

Отже, в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004.

Зміст  ст.6  Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни»  не коригувався  та її  дія  на 2009  рік  законами  України  не  була  зупинена,  тому колегія  суддів  погоджується  з висновками  суду  першої інстанції  про задоволення вимог  в частині  зобов’язання  відповідача  здійснити  перерахунок  підвищення  до пенсії  позивачу за 2009 рік.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України  якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за змістом відносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої  інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи  відповідача про відсутність  коштів  і порядку  розрахунку  підвищення   до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного   по суті   судового  рішення з огляду  на можливість  відповідача   звернутися   за встановленням  порядку  виконання  судового рішення.

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового  задоволення  позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного строку.

З урахуванням наведених  обставин  постанова  відповідає  вимогам  закону  і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307 ,  308, 313, 317 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду Якимівському районі Запорізької області   відхилити.

           Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2009 року у цій справі залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суджу України протягом двох місяців.

                 Головуючий:

                 Судді: