Справа № 2а-49/2010 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 червня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Трофімчука М.Ю.
при секретарі Палій М.Д.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача -
Шаргородської міської ради Шейгець Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Шаргородського району Вінницької області про оскарження дій та бездіяльність Шаргородської міської ради,
в с т а н о в и в:
29.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що він 10.03.2008 року був прийнятий на роботу на посаду спеціаліста першої категорії з питань архітектури, будівництва та землекористування міськвиконкому відповідно до розпорядження № 13 від 18.03.2008 року. Розпорядженням від 12.05.2009 року його було звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України з 12.02.2009 року.
В період роботи він захворів і перебував на лікуванні, що підтверджується записами в листках непрацездатності, ксерокопії яких додаються до заяви.
Відповідачем при відображенні сум фактичної заробітної плати, з якої нараховуються страхові внески і розрахунку середньоденної заробітної плати, та суми, що належить до виплати у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, безпідставно із сум його заробітної плати за серпень - грудень 2008 року виключено по 471 грн.80 коп. за кожен місяць. Всього не включено до заробітної плати, з якої нараховуються страхові внески і розрахунку середньоденної заробітної плати 2 975 грн. 84 коп.. Таким чином відповідачем допущено порушення вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266 з урахуванням змін і доповнень. Тобто, середньоденна заробітна плата розрахована в сумі 62,45грн., замість 87,25грн.. Відповідно і занижена сума виплати за листками непрацездатності: за січень 2009року на 347,20грн.; за лютий 2009року на 496грн.; за березень 2009року на 520,80грн.; за квітень 2009року на 520,80грн.; за травень 2009року на 99,20грн. Всього через протиправні дії відповідача при розрахунку оплати за період тимчасової непрацездатності йому не доплачено 1 984 грн..
Рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Шаргородської міської ради від 14.11.2008року вирішено вивільнити посаду спеціаліста першої категорії з питань архітектури, будівництва та землекористування міськвиконкому (ксерокопія рішення додається до заяви) з 14 січня 2009 року. Вказану посаду займав він позивач. Однак, в зв’язку з тим, що з 13.01.2009 року він перебував на лікарняному до 11.05.2009 року, його не було звільнено з посади 14.01.2009 року. Тільки після його виходу на роботу 12.05.2009 року відповідач незаконно звільнив його з роботи і як підставу вказав, що звільнено згідно ст..38 КЗпП України (в зв’язку з виходом на пенсію за станом здоров’я), про що зроблено запис в його трудову книжку. Таким чином, його незаконно звільнено із займаної посади, не проведено розрахунок у порядку визначеному Кодексом законів про працю.
Вказані вимоги закону відповідачем не виконано, чим порушено його права, визначені нормами Конституції України та вказаного вище закону. Тому просить визнати протиправною дію відповідача - Шаргородську міську раду, яка полягає в порушенні вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 при розрахунку середньоденної заробітної плати та недорахування і недоплаті йому 1984 гривні за листками непрацездатності за січень-травень 2009 року та невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів, відповідно до Закону України від 07.06.2001 року «Про службах в органах місцевого самоврядування».
Стягнути з відповідача - Шаргородської міської ради на його користь не доплачену суму 1984грн. за листками непрацездатності за січень-травень 2009 року; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі 2-х середньомісячних заробітків та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі десяти місячних посадових окладів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача – Шаргородської міської ради Шаргородського району – Шейгець Н.І. в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що 28.04.2010року, майже через рік, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження дій та бездіяльності Шаргородської міської ради. Розпорядженням Шаргородського міського голови № 25 від 12.05.2009року, на підставі вимог ст..38 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста першої категорії з питань будівництва, архітектури та землевпорядкування міськвиконкому в зв’язку з виходом на пенсію за станом здоров’я. Позивач ОСОБА_1 11.05.2009року власноручно написав заяву про звільнення із займаної посади з 12.05.2009року і в цей же день було підготовлено розпорядження Шаргородського міського голови про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та протягом двох днів було вручено йому трудову книжку. Вважає, що вимоги в позовній заяві необґрунтовані та безпідставні, оскільки йому виплачено по листках непрацездатності за січень – травень 2009 року вірно, на підставі діючого законодавства. Що стосується вимоги позивача про виплату йому при звільненні з роботи в зв’язку з виходом на пенсію 10 – ти місячних посадових окладів, то вона також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», визначено що у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв’язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячним посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців.
Він не має 10 – ти років служби в органах місцевого самоврядування, так як стаж роботи його в державній податковій інспекції не зараховується до стажу роботи в органах місцевого самоврядування, що підтверджується листом начальника головного управління державної служби у Вінницькій області від 03.07.2009 року щодо виплати посадовій особі місцевого самоврядування 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, в зв’язку з чим на підставі викладеного просить відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволені його вимог в повному об’ємі.
Вирішуючи спір суд встановив, що ОСОБА_1 з 10.08.2002 року по 05.12.2007 року та з 18.03.2008 року по 12.05.2009 року працював в Шаргородській міській раді на посадах завідуючого юридичним відділом, заступника міського голови з гуманітарних питань, спеціаліста 1 – ої категорії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування міськвиконкому.
В період роботи з 13.01.2009 року по 11.05.2009 року він хворів і перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності ( а.с. 19 – 23).
При обчисленні середньоденної заробітної плати в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності відповідачем безпідставно виключено із нарахованої заробітної плати в грудні – липні 2008 року суми, які з нього вираховувались за незаконно виплачену матеріальну допомогу в 2007 році. Тобто із суми заробітної плати виключено за серпень 2008 року 471 грн. 80 коп.; за вересень 471 грн. 80 коп. та 616 грн. 84 коп.; за жовтень – грудень по 471 грн. 80 коп. за кожен місяць. Всього не включено до заробітної плати 2975 грн. 84 коп.. таким чином занижена середньоденна заробітна плата з 87 грн. 25 коп. до 62 грн. 45 коп., або на 24 грн. 80 коп. Внаслідок чого ОСОБА_1 не доплачено по листках непрацездатності в січні 2009 року – 496 грн., в березні 2009 року – 520 грн. 80 коп., в квітні 2009 року – 520 грн. 80 коп., в травні 2009 року – 99 грн. 20 коп. Всього не доплачено 1984 грн. (24 грн. 80 коп. x на 80 днів непрацездатності).
Розпорядженням Шаргородського міського голови №25 від 12.05.2009 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади в зв’язку з виходом на пенсію за станом здоров’я. Йому не виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 10 – ти місячних посадових окладів.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, представника відповідача, показами свідка ОСОБА_3, яка суду пояснила, що вона працює бухгалтером в міській раді і дійсно зменшила розмір нарахованої зарплати на 2975, 84 грн., які з ОСОБА_1 було стягнуто в серпні-грудні 2008 року за його згодою, так як йому в 2007 році було незаконно виплачено матеріальну допомогу, а також не нарахувала і йому не було виплачено 10–ти місячних посадових окладів при звільнені з роботи в зв’язку з виходом на пенсію.
Згідно висновку незалежної аудиторської фірми від 12.04.2010 року відповідачем не виконано вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266, тобто, при розрахунку середньоденної заробітної плати занижено суму заробітної плати, з якої нараховуються страхові внески на 2 975, 84 грн., а відповідно і середньоденну заробітну плату, через що не доплачено позивачу 1 984 грн. (а.с.41).
Встановленим судом фактам відповідають адміністративні правовідносини, що випливають з приводу оскарження дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які регулюються Конституцією України, Законами України: «Про державну службу», «Про державну податкову службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».
Так, згідно ст. ст. 19, 55, 56 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними їх рішеннями та діями.
Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв’язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячним посадових окладів за наявності неменше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців.
Посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державну службу», Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 171 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт суб’єкта владних повноважень мають особи, щодо яких його застосовано.
Проаналізувавши вище наведене законодавство суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу роботи ОСОБА_1 його роботу в органах Державної податкової служби, що дає йому право на отримання 10 - ти місячних посадових окладів при звільненні з органів місцевого самоврядування в зв’язку з виходом на пенсію.
Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача – Шаргородської міської ради на його користь вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітків, оскільки ст..44 КЗпП України не передбачено виплату вихідної допомоги при звільнені за ст..38 цього кодексу у разі виходу на пенсію.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача в тій частині, що при обчисленні середньої зарплати для оплати листків непрацездатності правильно зменшувалась нарахована сума зарплати за шість місяців, які передували захворюванню, оскільки вони суперечать п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії посадових осіб при проведенні розрахунку середньоденної заробітної плати та недоврахування і недоплаті ОСОБА_1 1984 грн. за листками непрацездатності за січень – травень 2009 року та невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади в зв’язку з виходом на пенсію в розмірі 10-ти місячних посадових окладів є неправомірними.
Керуючись ст. 19, 55, 56 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 6, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 171 КАС України, на підставі ст.ст. 1, 17, 25 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 21, 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 4, 13 Закону України «Про державну податкову службу», Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії службових осіб Шаргородської міської ради, які полягають в порушенні вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку витрат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 при розрахунку середньоденної заробітної плати та недорахування і недоплаті ОСОБА_1 1984 (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят чотири) гривні за листками непрацездатності за січень-травень 2009 року та невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 (десяти) місячних посадових окладів.
Стягнути з Шаргородської міської ради на користь ОСОБА_1 1984 (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. за недоплату по листках непрацездатності за січень-травень 2009 року та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі десяти місячних посадових окладів.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з поданням її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
СУДДЯ: