Справа № 2-2227-1/10
2010 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
(вступна та резолютивна частина)
20 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мягкохода Ю. В.
при секретарі - Кузьо В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» про розірвання договору та відшкодування завданих збитків,
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» про розірвання договору та відшкодування завданих збитків – задовольнити частково.
Розірвати Угоду № 10 від 16.12.2006 р. укладену між ОСОБА_1 та Кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик».
Сягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» на користь ОСОБА_1: відшкодування завданої шкоди в розмірі 30035 (тридцять тисяч тридцять п’ять) грн., пеню в розмірі 47 (сорок сім) грн. 09 коп., судові витрати на загальну суму 420 (чотириста двадцять) грн. 82 коп., а всього – 30502 (тридцять тисяч п’ятсот дві) грн. 91 коп.
В решті позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Справа № 2-2227-1/10
2010 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мягкохода Ю. В.
при секретарі - Кузьо В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» про розірвання договору та відшкодування завданих збитків,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач істотно порушив умови укладеної між ними угоди щодо будівництва гаражного боксу, а саме, не зважаючи на кінцевий строк завершення будівництва – 31.07.2007 р., по день звернення до суду, гаражний бокс не побудував, та відмовляється повернути сплачені нею кошти за зазначеним правочином. З огляду на зазначене, позивачка змушена просити суд розірвати укладену між ними угоду, стягнути з відповідача сплачені нею кошти за цією угодою, а саме - 20200 грн., пеню за прострочення виконання договірного зобов’язання в розмірі 1412 грн. та відшкодування інфляційних збитків в сумі 9835 грн., а також понесені судові витрати у цій справі.
В судове засідання з’явились сторони.
Сторона позивача позов підтримала та просить його задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у ньому.
Представник відповідача проти позову заперечив та просить в ньому відмовити посилаючись на те, що фактично позивачка сплатила на користь відповідача кошти в сумі 20200 грн. не за договірним зобов’язанням, а сплатила пайовий внесок, як майбутній член кооперативу, тому зазначені кошти поверненню не підлягають, як такі що витрачені на потреби кооперативу та виходячи з того, що відповідно до Статуту кооперативу вступний внесок не повертається.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно, об’єктивно та повно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними доказами в справі, в становив наступне.
16.11.2006 р. позивачка з відповідачем уклали Угоду № 10 (а. с. 10), відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов’язання виконати роботи з будівництва одного гаражного боксу загальною площею 21, 5 кв.м. по вул. Ново-Польова, 2а в м. Києві, а позивачка – оплатити вартість виконаних робіт, а також вартість розробки та узгодження дозвільної документації.
Відповідно до п.п. 2.2, 3.1. сторони узгодили, що сума за угодою складає 4000 доларів США та строк здачі об’єкта в експлуатацію – не пізніше 31.07.2007 р.
Того ж дня, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 10 від 16.12.2006 р. (а. с. 11), позивачка сплатила на користь відповідача кошти в сумі 20200 грн.
Як зазначає позивачка, кошти в сумі 20200 грн., що на день оплати становили еквівалент 4000 доларів США, нею були сплачені на виконання вищезазначеної Угоди.
Суд вважає, що кошти в сумі 20200 грн. були сплачені позивачкою дійсно на виконання взятого нею договірного зобов’язання відповідно до п.п. 1.2., 2.2 Угоди, а не як пайовий внесок, чи як зазначає представник відповідача, як вступний внесок, оскільки здійснювати пайовий внесок позивачка підстав не мала, так як не являлась, та як встановлено судом, не являється членом Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик», а також з огляду на те, що сума та дата здійсненої оплати повністю відповідає умовам зазначеної Угоди.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачка в повному обсязі та своєчасно виконала взяті на себе договірні зобов’язання за Угодою.
Не зважаючи на зазначене, відповідач взятого на себе зобов’язання в частині будівництва гаражного боксу не виконав. Доказів виконання цього зобов’язання суду не надав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 1 п. п. 6.1.1. п. 6.1. Угоди, відповідальність Кооперативу: за порушення ведення Об’єкта в експлуатацію, вказаного у п. 2.1. Договору, Кооператив сплачує замовникові штраф у розмірі 0, 1% від загальної вартості Робіт згідно з п. 4.1. за кожен місяць прострочення.
З огляду на наведене, позивач безпідставно просить нарахувати неустойку в розмірі 3 % річних визначених ст. 625 ЦК України, оскільки в Угоді визначений інший її розмір.
Відповідно до наданого розрахунку неустойки ( а. с. 9), позивач просить її стягнути за період з листопада 2007 р. по лютий 2010 р., яка відповідно до п.п. 1 п. п. 6.1.1. п. 6.1. Угоди має становити 565, 60 грн. (28 місяців * 20, 20 грн. (0, 1 % від 20200 грн. за кожен місяць).
Проте, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими у цій справі суд вважає незадовільний фінансовий стан відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи факт повного невиконання договірного зобов’язання з боку відповідача, суд вважає таке порушення умов договору - істотними для його розірвання, беручи до уваги, що про це просить сторона договору, права якої порушені.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З огляду на наведене, оскільки розірвання спірного правочину завдає позивачці збитку в обсязі оплаченої вартості в розмірі 20200 грн. будівництва гаражного боксу, яке не здійснено, та в обсязі знецінення зазначених коштів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування цих збитків на загальну суму в розмірі 30035 грн., що складається з коштів сплачених як виконання зобов’язання в розмірі 20200 грн. та 9835 грн. інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що суд не обмежений правовими підставив викладеними у позові, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останньою у цій справі судові витрати (а. с. 2-3), пропорційно до задоволеної частини, а саме, в розмірі 420, 82 грн.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 22, 625, 626, 651, 653 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» про розірвання договору та відшкодування завданих збитків – задовольнити частково.
Розірвати Угоду № 10 від 16.12.2006 р. укладену між ОСОБА_1 та Кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик».
Сягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Релейщик» на користь ОСОБА_1: відшкодування завданої шкоди в розмірі 30035 (тридцять тисяч тридцять п’ять) грн., пеню в розмірі 47 (сорок сім) грн. 09 коп., судові витрати на загальну суму 420 (чотириста двадцять) грн. 82 коп., а всього – 30502 (тридцять тисяч п’ятсот дві) грн. 91 коп.
В решті позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя