справа 4-48/10

П О С Т А Н О В А

    19 березня 2010 року  суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Ябчик Н.М., при секретарі Красіловській О.А., з участю прокурора  Мельника О.А., адвоката ОСОБА_1, розглянувши подання слідчого СВ Знам’янського МВ УМВС України в Кіровоградській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки: м. Знам'янка Кіровоградської області, українки, громадянки України, з середньо – спеціальною освітою, офіційно не працюючої, розлученої,  раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий  СВ Знам’янського МВ УМВС України в Кіровоградській області   за згодою прокурора звернувся до суду з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 на строк два місяці.

В обґрунтування подання зазначено, що 28.10.2009 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, реалізовуючи свій умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_3,  взяла у останньої  гроші в сумі 250 грн. начебто з метою допомоги в оформленні на роботу.  З місця скоєння злочину зникла,  коштами розпорядилась на власний розсуд, завдавши, при цьому  потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.

15.12.2009 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство),  вчиненого повторно, реалізовуючи свій  умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_4,  взяла у останнього гроші в сумі 200 грн., начебто з метою допомоги  в оформленні на роботу. З місця скоєння злочину зникла, коштами розпорядилась на власний розсуд, таким чином, завдавши потерпілому  матеріальної шкоди на зазначену суму.

1.03.2010 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно,  реалізовуючи свій  умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_5, взявла у останньої гроші в сумі 100 грн., начебто з метою допомоги в оформленні соціальних послуг. З місця скоєння злочину зникла, коштами розпорядилась на власний розсуд, таким чином, завдавши  ОСОБА_5  матеріальної шкоди на зазначену суму.

1.03.2010 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, реалізовуючи свій  умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_5, взяла у останньої гроші в сумі 450 грн., начебто з метою допомоги в оформленні втрачених документів на право керування транспортним засобом.  З місця скоєння злочину зникла, коштами розпорядилась на власний розсуд, таким чином, завдавши  ОСОБА_5 матеріальної шкоди на зазначену суму.

1.03.2010 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, реалізовуючи свій  умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_5, взяла у останньої гроші в сумі 100 грн., начебто для придбання «електрошокера». З місця скоєння злочину зникла, коштами розпорядилась на власний розсуд, таким чином, завдавши  ОСОБА_5 матеріальної шкоди на зазначену суму.

05.03.2010 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, реалізовуючи свій  умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_6,  взяла у останнього гроші в сумі 1200 грн., начебто з метою  допомоги в оформленні документів на право керування транспортним засобом. З місця скоєння злочину зникла,  коштами розпорядилась на власний розсуд,  таким чином, завдавши  ОСОБА_6 матеріальної шкоди на зазначену суму.

10.03.2010 року, ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно,  реалізовуючи свій умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_5  взяла у останньої гроші в сумі 900 грн., начебто для оформлення документів на право керування транспортним засобом. З місця скоєння злочину зникла,  коштами розпорядилась на власний розсуд, таким чином, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, у липні 2009 року, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння важливим документом, шляхом зловживання довірою, реалізовуючи свій умисел, увійшовши в довіру до ОСОБА_7, незаконно заволоділа посвідченням «Ветерана Праці», виданого на ім»я ОСОБА_7, начебто з метою підвищення її пенсії. Після чого, заволодівшим документом з  місця скоєння злочину зникла та розпорядилася ним на власний розсуд.

    Таким чином, органами досудового слідства, ОСОБА_2 обвинувачується  у скоєнні злочинів, передбачених ч.1  ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 357 КК України.

10.03.2010 року о 18 год. 35 хв. ОСОБА_2 затримана в порядку ст. 115 КПК України.

При розгляді подання  в суді ОСОБА_2  вину в скоєнні вказаних злочинів визнала.

    Заслухавши слідчого та прокурора, які підтримували подання, обвинуваченої її адвоката, які просили в задоволенні подання відмовити, вивчивши матеріали кримінальної справи, вважаю  за необхідне відмовити в задоволенні подання, виходячи з наступного.

      Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”  взяття під варту є найбільш  суворим  запобіжним  заходом,  у  зв'язку  з  чим  він  обирається  лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.  149  КПК,  можуть  не  забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що  випливають  із ч. 2 ст. 148 КПК,  і його належної поведінки.

     Треба мати на увазі,  що взяття під варту на стадіях дізнання і  досудового  слідства застосовується лише у випадку,  коли особа підозрюється або  обвинувачується  у  вчиненні  злочину,  за  який  законом  передбачено  покарання у виді позбавлення волі (ч.  1 ст. 155 КПК) ,  і коли є достатні підстави вважати,  що ця особа  може  ухилитися  від  слідства   й   суду   або   виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).

п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” визначено, що обов”язковою умовою взяття під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м”які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Проте, слідчим в поданні про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття ОСОБА_2 під варту не наведено жодних доказів, які  свідчили б про  ухилення останньої  від  слідства   й   суду,   або від   виконання процесуальних рішень, чи перешкоджання встановленню істини у справі чи продовження  злочинної діяльності.

При цьому, судом враховано, що обвинувачена  визнала  вину у скоєному злочині, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання.

Вказане не надає обґрунтованих підстав вважати, що  застосування більш  м”яких запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки обвинуваченої та виконання процесуальних рішень.

Керуючись ст. ст. 148,149,150,165,165-2  КПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні  подання слідчого СВ Знам’янського МВ УМВС України в Кіровоградській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 – відмовити, негайно звільнивши ОСОБА_2 з залу суду.

 На постанову може бути подана апеляція протягом 3-х діб до Кіровоградського апеляційного суду.

Суддя Знам'янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                 Ябчик Н.М.