У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Шишка А.І., Соколовського В.М.
секретаря Балагури М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання дій управління ПФУ в Косівському районі неправомірними, зобов»язання здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнення невиплаченої заборгованості за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Косівському районі на постанову Косівського районного суду від 31 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Косівського районного суду від 31 грудня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_1 та зобов»язано управління пенсійного фонду України в Косівському районі провести перерахування та виплату їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року з подальшою її виплатою.
На дану постанову управління пенсійного фонду України в Косівському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що судом не враховано того, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком як розрахункової величини для підвищення пенсії. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано в ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і такий розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за даним Законом.
___________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-3367/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.
Категорія 57 Доповідач Пнівчук О.В.
Позивачу, на думку апелянта, нараховано та виплачено пенсію відповідно до вимог чинного законодавства в межах фінансування на зазначені виплати, а тому підстав для визнання дій управління неправомірними немає.
Крім того, суд не взяв до уваги, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову, а також суд вирішив про право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни на майбутнє.
Апелянт просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Сторони в судове засідання не з»явилися.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». .
Відповідно до статті 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило та на звернення позивача неправомірно відмовило у здійсненні таких нарахувань та виплат.
Судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково позовні вимоги за 2007-2008 роки. Положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розд. П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними, а тому з часу прийняття рішень Конституційним судом відповідач зобов»язаний був проводити нарахування підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта що неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що не є підставою для скасування постанови суду доводи апелянта щодо встановлення на майбутнє позивачу права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки судом зобов»язано проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог чинного законодавства з 22.05.2008 року з подальшою її виплатою станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а не на майбутнє.
Необґрунтованими є посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Постанова суду постановлена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Косівському районі відхилити.
Постанову Косівського районного суду від 31 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді Шишко А.І.
Соколовський В.М.