Справа № 22ц-2896\2010р. Головуючий у 1 інстанції – Кобилецький І.Ф..
Категорія – цивільна Доповідач – Зінченко С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., ІШУТКО В.М..
при секретарі:
з участю: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним та зобов”язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час ухвалення рішення суд неправильно застосував норми матеріального права. Не звернув увагу на ту обставину, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, а тому необхідною умовою його чинності повинна бути наявність у банку індивідуальної ліцензії Національного банку України. Крім того, зазначає, що на час укладання кредитного договору відповідач не мав дозволу на здійснення операцій з іноземною валютою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2008 року між ВАТ „Сведбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” та ОСОБА_5 укладено кредитний договір відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 34000 дол. США зі сплатою 11,9 річних на строк до 03 липня 2028 року \а.с.8-12\.
Відповідно до п.11.1 зазначеного Договору Позичальник усвідомлював та підтверджував, що умови цього Договору для нього зрозуміли, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.
На виконання умов кредитного договору 03 липня 2010 року між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач забезпечував вимогу іпотекодержателя нерухомим майном – квартирою 24, будинку 130 по вул.. Прилуцька м.Ніжина, яка належить йому на праві власності \а.с.5-7\. Цим договором досягнуто згоди щодо умов та предмету іпотеки, його засвідчено підписами сторін та посвідчено нотаріусом.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною \сторонами \ вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 ЦК України. Також є недійсним правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Згідно ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановленому законом.
Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відносить надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.
Частиною 1 ст.5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Відповідно до частини 2 ст.5 Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам Україні на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Національний банк України у своєму роз”ясенні, щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті від 07.12.2009 року №13-210\7871-22612 зазначив, що операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Вирішуючи спір, суд врахував зазначені вимоги закону та вірно встановив, що Банк мав ліцензію№38, зареєстровану Національним банком України 31 жовтня 1991 року за №69 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”а.с.57\ .Також в матеріалах справи міститься виданий відповідачу Національним Банком України дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з додатком до цього дозволу. Відповідно до додатку зазначеного дозволу, Банк має право здійснювати, зокрема операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України \ а.с.58-60\.
Окрім того, із наданого відповідачем апеляційному суду дозволу №38-2 на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 07 грудня 2007 року та додатку до нього вбачається, що банк на час укладання кредитного договору також мав право здійснювати операції , в тому числі щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Отже, усі вище зазначені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотриманні сторонами під час укладання кредитного договору.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання апеляційної скарги на невідповідність кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_5 вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного Банку України має право здійснювати операції з валютними цінностями та здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ніжинського міського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: