У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця „19” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Сіротюка В.Г.

           Суддів: Горбань В.В., Курської А.Г.

                        При  секретарі: Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємця ОСОБА_6, приватного підприємця ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі  Гарант», Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа», Страхової компанії «Глобус», 3 особа – ОСОБА_11, про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим  від 20 травня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

31 березня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_10, 3 особа – ОСОБА_11, про стягнення шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Вимоги мотивовані тим, що 27.01.2008 року близько 14 години 30 хвилин вона рухалася в напрямку м. Алушта по автодорозі  Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта. В районі кафе «Козацький шлях» виникло зіткнення її автомобілю марки «Мазда-3» з автомобілем марки «FORD TRANZIT», яким керував водій ОСОБА_11 Під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди співробітниками ДАІ, вона знаходилася у своєму автомобілі зі включеною аварійною сигналізацією і о 17 годині 30 хвилин, автомобіль марки «IVECO» під керуванням ОСОБА_10 здійснив повторно наїзд на її автомобіль. Співробітниками ДАІ було складено адміністративні протоколи. Винними у здійсненні ДТП були визнані  ОСОБА_11 і ОСОБА_10 ОСОБА_11 керування транспортним засобом здійснював на підставі дорожнього листа, оскільки він знаходився в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_6 Згідно з експертним висновком вартість відновлюваного ремонту її автомобіля склала 24489, 14 грн., втрата товарної вартості 4574,91 грн. За проведення авто-товарознавчого дослідження нею було сплачено 550 грн., за технічне обслуговування автомобіля 300 грн. При зверненні на станцію технічного обслуговування їй для сплати були надані рахунки на ремонтно-відновлювані роботи на суми - 4416 грн., 9619,55 грн., 9380,45 грн. Таким чином, загальна вартість спричиненої матеріальної шкоди складає 39483,91 грн. Крім того, посилається на те, що вищезазначеними дорожньо-транспортними пригодами їй спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що вона вперше потрапила у ДТП, була налякана, під час другого наїзду на її автомашину, вона сильно вдарилася головою у підголівник, її  автомобіль втратив товарний вигляд, а вона не мала достатньо коштів на його ремонт, між тим, винні у здійсненні ДТП ніяких засобів для відшкодування шкоди не застосували. Також вона на протязі двох місяців не мала можливості займатися своєю роботою, оскільки їй приходилося їздити до           м. Алушта для проведення експертизи, замовлення автозапчастин, для оформлення необхідних документів, для вибору СТО. Моральну шкоду оцінила у 10000 грн.   В добровільному порядку відповідачі відмовилися відшкодовувати шкоду. Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, просила стягнути  солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 15095,63 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., з ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 10088,22 грн., з ОСОБА_10  матеріальну шкоду на її користь в розмірі 4868,42 грн., моральну шкоду 10000 грн., стягнути з ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» на її користь понесені нею судові витрати.

Справа № 22-ц-145/2010 р                                   Головуючий в 1 інстанції Іщенко І.В.

                                                  Доповідач           Горбань В.В.

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 квітня 2008 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа», Страхову компанію «Глобус», ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим  від 21 травня 2008 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі  Гарант», ОСОБА_9.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2009 року позов задоволено частково.   Стягнуто  з   ОСОБА_7,   який   проживає: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, спричинену ДТП у сумі – 14331, 19 грн. та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., судові витрати – державний судовий збір  - 134,30 грн. та 2,89 грн.; за проведення експертизи та експертного дослідження в сумі 623,56 грн.; 10,20 грн. за інформаційно-технічне забезпечення справи. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська страхова   компанія   «Княжа», 04050.   Україна,   м. Київ, вул. Глибочицька, 44, на користь: ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди спричиненої ДТП – 9539,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_10, який проживає: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_5  матеріальну шкоду, спричинену ДТП у сумі – 3833,78 грн. та на відшкодування моральної шкоди – 7000 грн., судові витрати: державний судовий збір 260,70 грн .  та 5,61 грн., за проведення експертизи та експертного дослідження в сумі 1210,44 грн., а також державний судовий збір в сумі 260,70 грн.,  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 19,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь  держави державний судовий збір 344 грн. Після отримання відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, ОСОБА_5 має передати наступні ушкоджені деталі:  ОСОБА_7 - ліхтарі задні праві, як зовнішній, так і внутрішній, рефлектор правий, панель задню, задню кришку, ущільнювач, комплект кріплення 28.10 х 3, кліпси 15.11 х 2, накладку та плівку; ОСОБА_10 – панель задню, скло в/вікна. У задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.  

На зазначене рішення суду представником ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_12  подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, просить визнати належним відповідачем ОСОБА_11 і з нього стягнути спричинену ним шкоду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення грошової суми на відшкодування втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 3616 грн. 47 коп.  та моральної шкоди з ОСОБА_10 скасувати і в зазначеній частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити, посилаючись  на порушення норм матеріального права.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа» та про відмову у задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 не оскаржується.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційні скарги відхилити як необґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи  апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача ОСОБА_7, 3-ої особи – ОСОБА_11, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 та стягуючи з ОСОБА_10 на користь позивачки 3833 грн. 78 матеріальної шкоди – різницю між розміром заподіяних збитків і розміром страхової виплати, суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_10 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і з того, що  Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа» повинно сплатити позивачці страхове відшкодування в розмірі 21373 грн. 53коп, яке не покриває розміру заподіяної їй шкоди. При цьому підставою стягнення матеріальної шкоди з відповідача суд першої інстанції зазначив статтю 1194 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2008 року  на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта з вини відповідача ОСОБА_10, який на підставі довіреності керував належним на праві власності ОСОБА_9 автомобілем «IVECO», д/н НОМЕР_4 трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належному позивачці автомобілю «Мазда-3», д/н НОМЕР_5 завдано механічних пошкоджень.

Постановою  Ялтинського міського суду АР Крим від 27 лютого 2008 року ОСОБА_10  визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.  124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 43 т.1).

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 09.12.2008 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мазда-3» ОСОБА_5, за участю водія ОСОБА_10 складає 25207 грн. 31 коп., з яких 21590 грн. 84 коп. – вартість відновлювального ремонту та 3616 грн. 47 коп. вартість втрати товарного вигляду автомобілю (а.с. 245-250 т. 2).

29.07.2007 року ОСОБА_10 уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу на строк з 29.07.2007 року до 28.07.2008 року, за яким був забезпечений транспортний засіб – автомобіль «IVECO», д/н НОМЕР_6, на підтвердження чого в матеріалах справи є страховий поліс (а.с. 35 т. 2). Об’єктом страхування є шкода, заподіяна життю, майну, здоров’ю потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

21.05.2008 року Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа» на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_10 частково виплатила ОСОБА_5  страхове відшкодування  в розмірі 11734 грн. 57 коп. (а.с. 36 т. 2.).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнікові) або іншій особі, визначеній у договорі суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закону) страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядком оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25500 грн. на одного потерпілого, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.

Пунктом 32.7 ст. 32 Закону передбачено, що шкода, пов’язана із втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховиком не відшкодовується.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з аналізу зазначених норм  та встановивши, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачки складає 25207 грн. 31 коп., з яких 21590 грн. 84 коп. – вартість відновлювального ремонту та 3616 грн. 47 коп. вартість втрати товарного вигляду автомобілю та розміру суми, яка підлягає сплаті страховиком позивачці страхового відшкодування - 21373грн. 53коп., яке не покриває розміру заподіяної їй шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_10 зобов’язаний сплатити позивачці  різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а саме 3833 грн. 78 коп. ( 25207 грн. 31 коп. – 21373 грн. 53 коп.) і правильно ухвалив рішення про задоволення позову, оскільки з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода.

Стягуючи моральну шкоду згідно зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди, позивачці була спричинена моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 7 000 грн., оскільки у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою вона перенесла нервовий струс, а також у зв’язку з пошкодженням автомобіля позивачка тривалий час не могла користуватися ним, що  вимагало додаткових зусиль для організації її життя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що діючим законодавством не передбачено відшкодування вартості втрати товарного вигляду автомобілю в розмірі 3616 грн. 47 коп., колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні матеріального закону.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено факту спричинення їй моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення в цій частині немає.  

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5 та стягуючи з ОСОБА_7 на користь позивачки матеріальну і моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_7 повинен відшкодувати позивачці матеріальну і моральну шкоду, завдану в результаті пошкодження автомобілю ОСОБА_5 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини іншого водія - ОСОБА_11, який фактично знаходився з відповідачем у трудових відносинах і виконував роботу по перевезенню пасажирів на автомобілі Форд.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками щодо підстав, за яких відповідач відповідає за матеріальну і моральну шкоду, а саме статей 1187, 1188, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що 27 січня 2008 року о 14 год. 30 хв. на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій ОСОБА_11, що виконував обов’язки підмінного водія по перевезенню пасажирів на автомобілі Форд під час виконання ним трудових обов’язків, керуючи транспортним засобом Форд, д/н 1К0337 АТ, допустив  порушення п.п. 13.1 Правил дорожнього руху та зіткнувся з транспортним засобом «Мазда-3», д/н  НОМЕР_3, яким керувала позивачка ОСОБА_5, внаслідок якої належному позивачці автомобілю «Мазда-3», д/н НОМЕР_7 завдано механічних пошкоджень.

Постановою  Ніжнегорського районного суду АР Крим від 27 лютого 2008 року ОСОБА_11  визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.  124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 52 т. 1).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи сума матеріальної шкоди, заподіяної в результаті  пошкодження автомобіля позивачки за участю водія ОСОБА_11 складає 14331 грн.05 коп.

Стягуючи моральну шкоду згідно зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті цієї дорожньо-транспортної події, позивачці була спричинена моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 10000 грн., оскільки вона перенесла нервовий струс, а також у зв’язку з пошкодженням нового автомобілю позивачка не могла тривалий час користуватися ним, що  вимагало додаткових зусиль для організації її життя.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_7 відповідальності з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої за вини його працівника ОСОБА_11 під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що автомобіль Форд вибув із володіння ОСОБА_7 по за його волею, тому він на підставі ч. 3 ст. 1187 ЦК України не  може бути визнаний суб’єктом  відповідальності за завдану ОСОБА_11 позивачці шкоду, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1187 ЦК України  особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 27 січня 2008 року в якості підмінного водія виконував обов’язки по перевезенню пасажирів на автомобілі Форд, що знаходився у користуванні відповідача ОСОБА_7, який займався підприємницькою діяльністю по перевезенню пасажирів. Для здійснення перевезення пасажирів на зазначеному автомобілі ОСОБА_11 відповідачем був виданий дорожній лист і з дозволу останнього ОСОБА_11 був переданий транспортний засіб.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_11 підтвердив зазначені обставини і пояснив, що він без оформлення трудового договору з ОСОБА_7 виконував трудові обов’язки в якості підмінного водія на автомобілі Форд, отримував заробітну плату. На здійснення перевезення пасажирів на автомобілі Форд йому завжди видавалися дорожні листи, зокрема і в день, коли трапилася дорожньо-транспортна пригода.

З пояснень позивачки також вбачається, що водієм ОСОБА_11 після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди працівникам ДАІ був переданий саме дорожній лист на здійснення пасажирських перевезень. Останній пояснив, що знаходиться в трудових відносинах з ОСОБА_7 При складанні протоколу адміністративного правопорушення був присутній ОСОБА_7, який не заперечував, що ОСОБА_11 є його працівником і запропонував у добровільному порядку вирішити спір щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно  до вимог  ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ  чи розпорядження про прийняття на роботу не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що між відповідачем ОСОБА_7 і ОСОБА_11 фактично існували трудові відносини, які в установленому законом порядку не були оформлені трудовим договором.

За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_11 на час дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов’язки по перевезенню пасажирів на автомобілі Форд, який використовував відповідач для здійснення підприємницької діяльності, та за дорученням останнього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_7 від відповідальності за завдану його працівником шкоду на підставі ч. 3 ст. 1187 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується також з доводами апеляційної скарги щодо неправильного вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

При розгляді справи встановлено, що позивачці ОСОБА_5 належить право власності зазначеним майном, яке захищається відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України потерпілій особі відшкодовується моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з пошкодженням її майна.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача обов’язку щодо відшкодування моральної шкоди, завданої за його вини, відповідає вимогам частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, а розмір відшкодування визначений  судом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням всіх обставин справи.  

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що заподіяна позивачці моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_11, як з особи, що є винною  у скоєнні ДТП, то він є неприйнятним, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов’язків.

Оскільки при вирішення справи встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_11, який порушив Правила дорожнього руху при виконанні трудових обов’язків, керуючи належним відповідачеві автомобілем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про накладення на відповідача ОСОБА_7 відповідальності також і за спричинення позивачці моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 за довіреністю – ОСОБА_12  відхилити.

      Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2009 року залишити без змін.    

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Судді:          Сіротюк В.Г.                Горбань В.В.         Курська А.Г.