Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця „19” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Сіротюка В.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Курської А.Г.
При секретарі: Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_6 як законного представника ОСОБА_7, 3 особа – Служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
10 листопада 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_6 як законного представника ОСОБА_7, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації. Вимоги мотивовані тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2003 року належить домоволодіння АДРЕСА_1 У зазначеному домоволодінні є зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_6, шлюб з яким розірваний 10.01.2006 року. Посилається на те, що 15.09.2007 року ОСОБА_6 зібрав усі свої речі і пішов до іншої жінки, з якою у вересні 2008 року офіційно оформив шлюбні відносини і влітку 2009 року у них народилася дитина. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивачка зазначила, що їй стало відомо про реєстрацію відповідачем його малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_2. Згоди на реєстрацію дитини за зазначеною адресою вона не давала. Сім’я відповідача проживає за адресою: АДРЕСА_2 в тому числі і малолітня дитина відповідача – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з матір’ю та батьком за вищезазначеною адресою. Оскільки відповідач більш ніж два роки не проживає за адресою: АДРЕСА_2 без поважних причин, просить на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування домоволодінням № 70 по вул. Бєлогубця в м. Євпаторії, відмінити реєстрацію ОСОБА_6 та його малолітньої доньки ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житлом, а саме житловим будинком АДРЕСА_3 Відмінено реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у домоволодінні № 70 по вул. Бєлогубця м. Євпаторія. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Справа № 22-ц-2055/2010 р Головуючий в 1 інстанції Куликовська О.М.
Доповідач Горбань В.В.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідач з 15 вересня 2007 року не проживав у АДРЕСА_3 тобто понад один рік без поважних причин, а тому втратив право на користування жилим приміщенням. Відповідач на час народження дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, не проживав у спірному будинку, тому є незаконною і реєстрація малолітньої дитини у спірному АДРЕСА_3 яка була здійснена відповідачем без згоди позивачки як власника будинку. Оскільки ОСОБА_6 визнано таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у АДРЕСА_3 то відсутні підстави і для реєстрації за цією адресою відповідача та його малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином при вирішенні питання про втрату права користування житлом члена сім’ї з’ясуванню підлягає як термін його відсутності, так і поважність причин такої відсутності.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка і відповідач знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 22.09.2002 року по 10.01.2006 року. Під час шлюбу позивачка ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 19 січня 2003 року на своє ім’я придбала жилий будинок АДРЕСА_3 Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати у будинку, де проживав до 15 вересня 2007 року.
Позивачка ОСОБА_5 в обґрунтування позову до ОСОБА_6 посилалася на те, що відповідач добровільно залишив спірний будинок і з 15 вересня 2007 року в ньому не проживає без поважних причин, оскільки одразу ж переїхав проживати до іншої жінки, з якою у подальшому зареєстрував шлюб і у них народилася донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідач ОСОБА_6 у запереченнях проти позову посилався на те, що він не проживав у спірному будинку з поважних причин, оскільки після розірвання шлюбу між ним і позивачкою склалися неприязні стосунки і виник спір щодо спірного будинку, який він вважав спільною сумісною власністю подружжя.
Суд першої інстанції у порушення вимог статей 212, 214, 215 ЦПК України на зазначене заперечення відповідача уваги не звернув і належним чином не перевірив, й у достатньому обсязі не мотивував свого висновку про те, що відповідач ОСОБА_6 був відсутній в спірному будинку понад один рік саме без поважних причин.
Як убачається з матеріалів справи, у лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив поділити майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, виділивши йому 54/100 частини будинку АДРЕСА_4, а ОСОБА_5 - 46/100 частини вказаного будинку, виділити йому та ОСОБА_5 по Ѕ частині земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною адресою.
У травні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила поділити майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя – автомобіль ЗИЛ ММЗ-554 М, номерний знак 15231До, 1971 року випуску та автомобіль САЗ 3507 СПГ, номерний знак НОМЕР_3, 1988 року випуску.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_5 задоволено. Виділено ОСОБА_6 автомобіль ЗИЛ ММЗ- 554 М, номерний знак 15231До, 1971 року випуску та автомобіль НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_4, 1988 року випуску. Виділено ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_4 із земельною ділянкою площею 0,0419 га, будівельні матеріали, вартістю 14 827 грн. У позові ОСОБА_6 відмовлено (а.с. 27-28, 29-30).
З огляду на наведене слідує, що з моменту придбання позивачкою у період шлюбу спірного будинку, відповідач вважав даний будинок об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Приймаючи до уваги вищенаведене і те, що між сторонами існували неприязні стосунки і був не вирішеним спір відносно права на спірний будинок, судова колегія вважає, що відсутні правові підставі для визнання того, що відповідач у період з вересня 2007 року і по день набрання чинності судового рішення від 09.06.2009 року без поважних причин не проживав у спірному будинку, який визнано особистою приватною власністю позивачки лише з 21.10.2009 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_4 за правилами ч. 2 ст. 405 ЦК України та для зняття його реєстрації за цією адресою.
Що стосується місця реєстрації малолітньої доньки ОСОБА_7 за місцем де відповідач зберігає право на користування спірним житлом і реєстрації за цією адресою, то це не суперечить частини 4 статті 29 ЦК України, тому також відсутні підстави для зняття дитини з реєстрації за цією адресою.
Оскільки суд першої інстанції зазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з’ясування обставин справи, що відповідно до п. п. 1, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у позові.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2009 року скасувати і ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_6 як законного представника ОСОБА_7, 3 особа – Служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Сіротюк В.Г. Горбань В.В. Курська А.Г.