У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця „19” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Сіротюка В.Г.

           Суддів: Горбань В.В.

Курської А.Г.

                                При  секретарі: Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_8, треті особи – Центральна районна рада м. Сімферополя, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про знесення об’єкту містобудування, усунення перешкод у  користуванні колодязем та хвірткою, стягнення матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

21 липня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа – Центральна районна рада м. Сімферополя АР Крим, про знесення об’єкту містобудування, усунення перешкод у  користуванні колодязем та хвірткою, стягнення матеріальної і моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить Ѕ частка домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 є також власником Ѕ частки вищезазначеного будинку. Відповідачкою після отримання державного акту на право власності на землю було самовільно збудовано прибудову розміром 2,9 м на 3 м впритул до стіни її частини будинку.  Посилається на те, що у самовільно збудованій прибудові ОСОБА_6 було встановлено унітаз, раковину, душ, в результаті чого на протязі року волога проходила через стіни до її спальні, на стінах виникла цвіль, яка постійно збільшується в розмірах і стіни стають чорного кольору, в кімнаті з’явився специфічний запах. Вважає, що з часом у разі не знесення відповідачкою прибудови  будинок прийде у непридатний для проживання стан. Також зазначає, що у зв’язку з самовільно збудованою відповідачкою прибудовою, вона позбавлена можливості обслуговувати зовні стіну належної їй частини будинку. Оцінила матеріальну шкоду, спричинену їй діями ОСОБА_6 по зведенню прибудови, у розмірі 7422 грн., яку просила стягнути на її користь. Крім того, просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що вона знаходиться в постійному нервовому напруженні, оскільки хвилюється, що будинок руйнується від вогкості, через самовільне зняття відповідачкою хвіртки, вона не має можливості обслуговувати зовні належну їй частину будинку, а також у зв’язку з тим, що відповідачкою  зведена вигрібна яма на земельній ділянці, що належить позивачці на праві власності. Вигрібна яма знаходиться на відстані 5 метрів від колодязя загального користування з питною водою. У зв’язку з тим, що яму не закрито, з неї розповсюджується сморід, а тому вікна в будинку не відкриваються. Крім того, відповідачкою було перекрито доступ до колодязя. Просила зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення незаконно побудованої  прибудови, усунути перешкоди у користуванні  колодязем з питною водою шляхом створення проходу до колодязю, усунути перешкоди в користуванні хвірткою шляхом звільнення проходу від хвіртки уздовж стіни кімнати 1-6 для обслуговування двох стін цієї кімнати з обох сторін будинку, стягнути з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в розмірі  7422 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.    

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 10 вересня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи було притягнуто Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим.

Справа № 22-ц-2663/2010 р                    Головуючий в 1 інстанції     Малухін В.В.                                              Доповідач               Горбань В.В.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5  просить скасувати зазначене рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 за довіреністю – ОСОБА_8 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.        

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачки, представника 3-ої особи – Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про знесення самочинної прибудови до стіни частини будинку, яка належить позивачці на праві власності, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що позивачкою не доведено факту створення споруджуваною відповідачкою прибудовою перешкод позивачці у  користуванні належною їй частиною будинку, а саме наявності у жилій кімнаті пліснявих плям, розповсюдження грибка та вологості.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

ОСОБА_5 в обґрунтування позову до ОСОБА_6 посилалася на те, що у зв’язку з будівництвом відповідачкою прибудови до стіни частини будинку, який належить позивачці на праві власності, та використання даної стіни як складової частини  прибудови, вона позбавлена можливості для утримання і обслуговування зовнішньої стіни своєї частини будинку, а крім того розміщення відповідачкою у самочинній прибудові санвузлу створило появлення у кімнаті позивачки вологості, пліснявих плям та грибка.

Суд першої інстанції при вирішенні спору в порушення вимог статей 212, 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень позивачки про те, що у зв’язку з будівництвом самочинної прибудови до стіни її частини будинку та використання даної стіни як складової частини  прибудови, вона позбавлена можливості для утримання і обслуговування зазначеної зовнішньої стіни будинку не перевірив і не дав їм належної правої оцінки, тобто фактично залишив дані вимоги позивачки без належної перевірки, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог статті  391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України у разі доведеності ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування  та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції фактично не були розглянуті вимоги позивачки щодо створення відповідачкою перешкод у здійсненні права користування своїм майном, а саме зовнішньою  стіною будинку.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачкою також були заявлені вимоги і про усунення перешкод у користуванні колодязем  з питною водою шляхом утворення проходу до колодязя; про усунення перешкод у користуванні хвірткою, яка примикає до зовнішньої стіни її частини будинку; про стягнення матеріальної і моральної шкоди (а.с. 5-11).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції в порушення статей 214, 215 ЦПК України зазначені вимоги позивачки  не розглянув.

Так, у абзаці 2 пункту 11 та абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. У резолютивній частині рішення має бути зазначено висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено).    

Між тим, перевірка вищевказаних обставин (фактів), з урахуванням положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України і ст.ст. 173, 179 ЦПК України, є обов’язком суду першої інстанції, а тому має бути здійснена в період провадження в суді першої інстанції, а не в порядку апеляційного перегляду рішення. Колегія суддів вважає, що інше суперечило б самій суті апеляційного перегляду судового рішення.

            Як зазначено в абзаці 6 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України  "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», скасування  рішення суду  з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 311 ЦПК, можливе, якщо суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, і  цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.  

            З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущені такі істотні порушення норм процесуального права, які перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази і встановити обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, і тому рішення не може бути визнано обґрунтованим.

Зазначені порушення з урахуванням положень ч. 3 ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України   є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:       Сіротюк В.Г.              Горбань В.В.             Курська А.Г.