У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року травня місяця „17” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.  

            Суддів: Курської А.Г.

Любобратцевої Н.І.

                      При  секретарі: Соловйові С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про  стягнення збитків, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_8 Шукурієвича на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

    08 січня 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про  стягнення збитків. Вимоги мотивовані тим, що з 2001 року по 2004 рік позивачі займалися підприємницькою діяльністю. ОСОБА_7 запропонував позивачам займатися спільною діяльністю. Договір про спільну діяльність між ними укладений не був. У червні 2004 року ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_7 в борг гроші в сумі 35000 грн., однак розписка була написана на суму 5800 євро. За користування грошима ОСОБА_5 повинен був сплачувати ОСОБА_7 903 грн. кожного місяця. Три місяці ОСОБА_5 сплачував проценти, а потім ОСОБА_7 запропонував вважати гроші, які він дав у борг, його вкладом у спільну діяльність. У травні 2005 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 50280 грн., також як вклад у спільну діяльність. Ці гроші були передані на розвиток виробництва. ОСОБА_7 також перерахував гроші на електроматеріали  та будівельні матеріали. Позивачі посилаються на те, що з серпня 2004 року по 01.02.2005 року та з 01.02.2005 року по 01.02.2008 року вони знаходяться з ОСОБА_7 в договірних відносинах згідно з договором про спільну діяльність. На підставі отриманих кредитів на утримання фермерського господарства у 2004 році було витрачено 134920 грн.  У 2005 році Коротковими було витрачено на придбання кормів, молодок курей, транспортні витрати, в рахунок оплати за користування електроенергією за мінусом грошових внесків - 394423 грн. 45 коп. У 2005 році реалізація яєць була на суму 64399 грн. 54 коп. На їх думку, збитки склали 330 023 грн. 91 коп. через пташиний грип. У 2006 – 2007 рр.  внесків у спільну діяльність з боку ОСОБА_7 не було. Коротковими у 2006 році було витрачено на придбання кормів, оплату за електроенергію, транспортні витрати, придбання вітамінів 448447 грн. 38 коп., за мінусом отриманих від реалізації у 2006 році яєць на суму 212699 грн. 78 коп., збитки склали - 235 747 грн. 60 коп. У 2007 році Коротковими було витрачено 142735 грн. 45 коп., прибуток від реалізації яєць склав 104 675 грн. 56 коп., збитки склали 38059 грн. 89 коп. Усього за час спільної діяльності  за період з серпня 2004 року по серпень 2007 року понесені збитки склали, на їх думку, 672848 грн. При укладенні договору про спільну діяльність між Коротковими та ОСОБА_7 у присутності свідків було прийнято рішення про розподіл прибутку від спільної діяльності – 50 % ОСОБА_5 і 50 % ОСОБА_7 Вважають, що витрати та збитки, які виникли в результаті здійснення підприємницької діяльності, повинні бути поділені на трьох учасників – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виходячи з суми 672848 грн., витрати та збитки кожного з учасників складають 224282 грн. 67 коп. ОСОБА_6 свою суми витрат погасили, а ОСОБА_7 свою суму витрат та збитків не відшкодував, хоча він продовжує бути учасником договору про спільну діяльність. Просять стягнути з ОСОБА_7 288202 грн. 79 коп. з урахуванням індексу інфляції за 2004-2007 рр. та три проценти річних, а усього 296348 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6  відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати з  направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.      

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що позивачі на підставі ст. 10, 60 ЦПК України не надали доказів, які б безспірно підтверджували факт заподіяння збитків, пов’язаних  із спільною діяльністю сторін та їх розмір.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2005 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір про спільну діяльність. Предметом договору є утримання фермерського птахівництва з метою виробництва і реалізації курячих яєць. (а.с. 9 т.1)

Відповідно до вимог ст. 1130 ЦК України за договором  про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація  спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь  у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно умов договору про спільну діяльність  учасники договору домовилися про фінансування виробничої діяльності.  Виробництво будівельних і інших робіт, пов’язаних із предметом договору, проводиться за погодженням сторін. Усі витрати, пов’язані з проведенням вище зазначених робіт, сторони беруть на себе за погодженням. Отримані в процесі виробничої діяльності прибутки сторони розподіляють між собою пропорційно фінансовим витратам у виробництво вкладеними  сторонами (а.с. 9 т.1).

Колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір про спільну діяльність за своєю правовою природою є договором простого товариства, оскільки спільна діяльність учасників здійснювалась на основі об’єднання вкладів учасників.

За правилами ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних зі спільною діяльністю  учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості  кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

З аналізу зазначеної норми закону вбачається, що учасникам договору надано право самостійно встановити порядок розподілу і відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників. Якщо така умова відсутня, то законодавець встановив свій порядок: кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості  його вкладу  у спільне майно, тобто встановлена  дольова відповідальність.

Як убачається зі змісту спірного договору його учасники не визначили між собою  покриття їх збитків, що виникатимуть при виконанні договору.

Посилання позивачів на те, що між ними була досягнута усна домовленість про те, що відповідальність щодо розподілу і відшкодування збитків між учасниками буде рівною є неприйнятним, оскільки згідно з правилами ст. 1137 ЦК України така домовленість повинна бути оформлена умовою договору, тобто у письмовому вигляді.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що кожний із учасників при доведеності факту наявності виникнення збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників, повинен нести саме дольову відповідальність пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі на засадах змагальності не надали належних доказів, які б безспірно підтверджували наявність збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників,  їх розмір та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив дійсні обставини справи, яку вирішив згідно з законом.

Доводи апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права колегія суддів не приймає до уваги, тому що відповідно до частини 3 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таких процесуальних порушень при апеляційному перегляді справи не встановлено. Сам по собі факт порушення вимог ст. 130 ЦПК України і не проведення попереднього судового засідання після скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, не може бути безумовною підставою для скасування рішення суду. При цьому колегія суддів приймає до уваги також той факт, що позивачі ані у суді першої інстанції, ані у апеляційному суді не надали безспірних доказів про наявність збитків та їх розміру, не було ними заявлено і клопотання про призначення експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення.

Відповідно до частини 2 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_8 Шукурієвича відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:       Горбань В.В.                   Курська А.Г.                 Любобратцева Н.І.