У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця „26” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

           Суддів: Горбань В.В.

Терент’євої Н.М.

                                При  секретарі: Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом  прокурора м. Ялта в інтересах виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Ялтинської міської ради до ОСОБА_5, 3 особи – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення самовільно побудованої споруди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 10 лютого 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

27 жовтня 2009 року прокурор м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Ялтинської міської ради до ОСОБА_5, 3 особи – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення самовільно побудованої споруди. Вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки вимог земельного і містобудівного законодавства було встановлено, що ОСОБА_5 самочинно проведено роботи з реконструкції квартири № 7 літ. «Г» по АДРЕСА_1 із збільшення поверхів та площі квартири. Будь-яких дозволів на проведення реконструкції квартири ОСОБА_5 інспекцією ДАБК в АР Крим не видавалось, виконком Ялтинської міської ради АР Крим відповідні рішення не приймав. Факт самочинного будівництва підтверджено актом перевірки від 21.08.2009 року, складеним інспекцією ДАБК в АР Крим, приписом ДАБК в АР Крим на ім’я ОСОБА_5  від 05.08.2009 року та висновком експертного дослідження № 9019/1 від 29.06.2009 року за зверненням ОСОБА_7 на предмет визначення збитків, які спричинено відповідачем  домоволодінню  АДРЕСА_3 Крім того, відділом Південно-Кримського регіону Держземінспекції в АР Крим встановлено, що відповідачем самовільно захоплено земельну ділянку орієнтованою площею 0,0150 га в районі будинків № 29 і № 31-а по вул. Дражинського в м. Ялта АР Крим, а саме  частково захоплено земельну ділянку, яка на підставі державного акту належить ОСОБА_7 Факт самовільного захоплення і використання відповідачем земельної ділянки підтверджується листом відділу Південно-Кримського регіону Держземінспекції Криму та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.07.2009 року. Зазначає, що оскільки відповідач за відсутності належно оформлених документів на проведення будівельних робіт, а також правовстановлюючих документів на земельну ділянку, здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, він повинен знести за власний рахунок самовільно збудовану споруду та звільнити самовільно захоплену земельну ділянку. Просить зобов’язати ОСОБА_5 повернути Ялтинській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,0150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 звільнивши її шляхом знесення за власний рахунок двоповерхової будівлі розмірами у плані орієнтовано 5х7 м.

Справа № 22-ц-3248/2010 р                             Головуючий в 1 інстанції     Кайро І.А.

                                        Доповідач               Горбань В.В.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 10 лютого 2010 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_5 звільнити та повернути Ялтинській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 Зобов’язано ОСОБА_5 знести самовільно побудовану двоповерхову будівлю розмірами 5х7 метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 У разі невиконання ОСОБА_5 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, примусово знести самовільно побудовану двоповерхову будівлю розмірами 5х7 метрів, розташовану за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського в районі будинків № 29 і № 31-а, з подальшим стягненням витрат на знесення з ОСОБА_5. Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції розглянуто справу, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір, який виник між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління та фізичною особою, є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку КАС.

У запереченнях на апеляційну скаргу треті особи – ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та представник ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_9 просять рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, 3 осіб – ОСОБА_8, ОСОБА_6, представника 3 особи - ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги прокурора про звільнення  самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованої двоповерхової будівлі, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України, а також тим, що земельна ділянка площею 0,0150 га зайнята відповідачем ОСОБА_5 самовільно, тому він зобов’язаний її звільнити та знести самочинно збудовану на ній двоповерхову будівлю розміром 5х7 метрів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України  самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була  відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При розгляді справи судом встановлено, що Ялтинська міська рада є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 23 червня 2009 року ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,0282 га, яка розташована в районі будинку АДРЕСА_3

З акту перевірки Південного регіонального відділу з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції в АР Крим  дотримання земельного законодавства від 10 липня 2009 року вбачається, що ОСОБА_5  самовільно зайняв й використовує земельну ділянку площею 0,0005 га, що входить в розмір земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_7, для будівництва і розміщення частини житлового будинку на зазначеній земельній ділянці (а.с. 10-11).

Згідно з довідкою  Південного регіонального відділу з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції в АР Крим від 14.07.2009 року № 974 земельна ділянка орієнтованою площею 0,0150 га прилегла до будинку АДРЕСА_3  самовільно зайнята і використовується  ОСОБА_5, у зв’язку із цим ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП (самовільне захоплення земельної ділянки)  (а.с. 8).

Матеріалами перевірки, проведеної  інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю  в Автономній Республіці Крим від 21 серпня 2009 року, встановлено, що будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_3 зі збільшенням поверховості та площі проведені  ОСОБА_5 без отримання дозволу, передбаченого ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій»  (а.с.  38-42).

З огляду на наведене та встановивши факт самовільного зайняття ОСОБА_5 земельної ділянки  та самочинного будівництва на ній двоповерхової будівлі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які  могли б спростувати висновки суду.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду  фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі  на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір, який виник між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління та фізичною особою, є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку КАС, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки прокурором позов пред’явлено на підставі ст.ст. 152,  212 Земельного кодексу України, ст. 376 Цивільного кодексу України. Тому враховуючи суть заявлених вимог, колегія суддів вважає, що в цьому випадку виник цивільно-правовий спір і вимоги прокурора повинні розглядатися відповідно до норм ЦПК України.

Довід скарги про те, що відповідачем було здійснено реконструкцію належної йому на праві власності квартири, що не є самочинним будівництвом, тому в цьому випадку не може застосовуватися відповідальність до осіб, які здійснили самочинне будівництво на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні закону.

    Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» поняття будівництво включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості.

    При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач здійснив самочинне будівництво, перебудувавши та перепланувавши належну йому квартиру, збільшивши поверховість та її площу, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212  ЦПК України.

  За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:      Курська А.Г.             Горбань В.В.                      Терент’єва Н.М.