ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» липня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Топчий В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2005 року про притягнення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялта, АР Крим, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КпАП,
В С Т А Н О В И ЛА:
Постановою судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2005 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки за те, що він повторно протягом року (19.04.2005 року), 27.04.2005 року в м. Ялта на вул. Сеченова керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння ( запах алкоголю з порожнини рота). Від огляду на стан алкогольного сп’яніння у присутності двох свідків відмовився, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку оскарження, скасування постанови судді і закриття провадження в справі, посилаючись на її незаконність внаслідок порушення вимог ст. 268 КпАП та накладення стягнення, яке не могло бути накладене.
Розглянувши матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання про поновлення строку оскарження постанови суду підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП підтверджується сукупністю доказів по справі, що в апеляційній скарзі не оскаржується.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено з дотриманням вимог ст. ст. 283-284 КпАП. Доводи ОСОБА_3 про розгляд адміністративної справи у його відсутності, на порушення вимог ст. 268 КпАП, свого підтвердження не знайшли.
Між тим, накладаючи на ОСОБА_3 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не врахував те, що порушник такого права не мав.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа взагалі не мала такого права.
Згідно з даними Сімферопольського ВРЕР при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим (а.с. 6), на час з 1993 року по 21.06.2010 року ОСОБА_3 посвідчення водія не отримував.
У зв’язку з викладеним вважаю за необхідне змінити постанову судді першої інстанції у частині накладення виду адміністративного стягнення та застосувати стягнення у вигляді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП до внесення змін 24.09.2008 р.
Підстави для скасування постанови судді про ще йдеться в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 поновити строк оскарження, та задовольнити його апеляційну скаргу частково.
Постанову судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2005 року щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КпАП - змінити, застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
У решті цю постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду АР Крим В.М.Топчий