ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 « 15 » липня 2010 року                                                                          м. Сімферополь

       Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Топчий В.М., розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року про притягнення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1

 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП,

                                                    В С Т А Н О В И ЛА:

       Постановою судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2010 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної  відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення  права керування  транспортними засобами  на строк 1 /один/ рік за те, що він 10 червня 2010 року о 22 годині 30 хвилин на автодорозі Піщане-Поштове керував мотоциклом «Forte», державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.    

      В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити постанову судді у частині накладення стягнення, замінивши позбавлення права керування транспортними засобами на штраф або громадські роботи чи арешт. Апелянт посилається на те, що суд  недостатньо  врахував обставини, що пом’якшують  відповідальність,  а саме:  необхідність зустріти на вокзалі дружину, позитивно характеризується з місця проживання, має на утриманні трьох осіб, трудова діяльність пов’язана з використанням транспортного засобу і є єдиним джерелом доходу.

     Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

            Винуватість ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 10.06.2010 року АК № 241785, згідно з яким ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками сп’яніння /запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук/. У присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5  відмовився від проходження  огляду на стан сп’яніння. З вчиненим  правопорушенням згоден (а.с. 1). Ці дані підтверджуються поясненнями свідків  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 2, 3).

      Розмір та вид стягнення за адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_3 відповідно з вимогами ст. 33 КпАП: враховані характер вчиненого  правопорушення, особа порушника, ступінь його  вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

                Посилання апелянта на необхідність зустріти на вокзалі дружину та позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні трьох осіб, не є підставою для пом’якшення його відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

      Доводи ОСОБА_3 про те, що його  трудова діяльність пов’язана з використанням транспортного засобу, який є  єдиним джерелом доходу, безпідставні. Згідно з клопотанням керівництва ТОВ «Волга-Волга», ОСОБА_3 працює на  вказаному підприємстві автослюсарем (а.с. 14). Наявність права керування транспортними засобами для вказаної посади  не є обов’язковою.

           У ст. 24 КпАП   наведена система адміністративних стягнень, яка містить різні  за характером  і правовими наслідками санкції. Стягнення  розташовані у послідовності від менш тяжкого до більш тяжкого. Згідно з вказаною статтею, позбавлення права керування транспортним засобами є найменш тяжким видом адміністративного стягнення ніж громадські роботи та арешт.

Відповідно до ч. 9 ст. 294 КпАП  у разі зміни постанови в частині накладення стягнення в межах, передбачених санкцією статті Кодексу про адміністративні правопорушення,  воно не може бути  посилено.

 Тобто, накладення апеляційним судом стягнення у вигляді громадських робіт або арешту замість позбавлення права керування транспортними засобами, про що ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_3, Кодексом про адміністративні правопорушення не передбачено.

 Під час розгляду справи не було встановлено неправильне застосування  норм матеріального або порушення норм процесуального права.

       Таким чином, підстави для зміни постанови судді, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, відсутні .

       Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

                                                    П О С Т А Н О В И Л А:

                 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  22 червня 2010  року  щодо нього – без змін.

          Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду АР Крим В.М.Топчий