Справа № 11-369/10 Головуючий в І інстанції Кирилюк В.Ф.
ст.186 ч.2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Бешта Г.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 27 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого судді – Бешти Г.Б.,
суддів – Силки Г.І., Польового М.І.,
за участю прокурора – Смолюка Б.С.,
засудженого – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Рожищенського районного суду від 27 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працює, не одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, згідно ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 08 січня 2010 року.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області , -
В С Т А Н О В И Л А :
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 02 грудня 2009 року біля 20 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння під мостом залізничного транспорту неподалік станції «Ковель», що по вул. Сагайдачного м.Ковель, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи застосувати насильство до потерпілої ОСОБА_4, яке не є небезпечним для життя та здоров’я останньої, і виразилось у ривку ОСОБА_2 з її плеча сумочки та приставлянні до її горла особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, запальнички у формі пістолета, після чого відкрито викрали мобільний телефон марки «Нокіа 7310», вартістю 1350 грн. з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» та карткою пам’яті марки «Кінгстон», вартістю 70 грн., сумку, вартістю 180 грн., в якій знаходились гаманець, вартістю 50 грн. з грошима в сумі 70 грн. та ін. речі, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2094 грн.
Він же, 07 січня 2010 року близько 15 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння по вул. Ковельській в с.Кременець, застосував насильство до неповнолітнього ОСОБА_5, яке не є небезпечним для життя та здоров’я останнього та виразилось у нанесенні йому удару по ногах, від якого потерпілий впав на землю лицем до низу, після чого, сівши ОСОБА_5 на спину, відкрито викрав у нього 90 грн.
У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране йому покарання, застосувавши ст.75 КК України. При цьому просить врахувати, що він вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, має двоє малолітніх дітей, добровільно відшкодував потерпілим завдані збитки, у зв’язку із чим останні просили не позбавляти його волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення і вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України за обставин, зазначених у вироку, підтверджена сукупністю зібраних органами досудового слідства, всесторонньо та об’єктивно досліджених у судовому засіданні і належно оцінених судом доказами, його діям дано правильну юридичну оцінку.
Призначаючи йому покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких, особи засудженого, який негативно характеризується за місцем проживання, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти власності, обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, враховано судом і інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляції засуджений, а тому обрано ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 186 ч.2 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, підстав для пом’якшення ОСОБА_2 покарання, про що ставиться питання в його апеляції, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рожищенського районного суду від 27 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий /підпис/ Г.Б. Бешта
Судді /підпис/ Г.І. Силка
/підпис/ М.І. Польовий
______________________________
З оригіналом згідно:
Заступник голови судової палати
в кримінальних справах
Апеляційного суду Волинської області Г.Б. Бешта