Справа № 2-374
2010 рік.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2010 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:
судді – Ткачук О.Л.,
при секретарі – Гончарук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.В.Михайлівка цивільну справу по позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У квітні позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 01.7.2008 року відповідно до наказу №46/11 від 01.07.2008 року він був прийнятий на посаду машиніста екскаватора ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр». 01.12.2009 року відповідно до наказу №230/2 від 01.12.2009 року він був звільнений з вказаної посади за згодою сторін. Відповідач був зобов’язаний в день звільнення виплатити йому всі суми, що йому належать, тобто нараховану йому заробітну плату в розмірі 19413,16грн., однак відповідач йому досі не виплатив нараховану заробітну плату. Також він вважає, що відповідач повинен сплатити йому його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 2289,63грн., та компенсацію (індексацію) за кожен місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін, яка складає 2143,16грн. Крім того, в зв’язку з несплатою йому заробітної плати, яка йому належить, йому нанесена морально шкода, адже він опинився в скрутному матеріальному становищі, в результаті чого були порушені його нормальні життєві зв’язки з оточуючими його людьми, друзями. Тому він вважає, що йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює у 5000,00грн. Тож він просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди 28845,95грн.
В судовому засіданні представник позивача збільшила позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 01.12.2009 по 01.04.2010 року в розмірі в 11661,72грн. В частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 19413,16грн., компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 2143,16 коп., та моральної шкоди у розмірі 5000грн. підтримала повному обсязі, та просила їх задовольнити.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 01.07.2008 року відповідно до наказу №46/11 ОСОБА_1 було прийнято на посаду машиніста екскаватора ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр».
Наказом №230/2 від 01.12.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за ст.38 КЗпП України – за згодою сторін, він отримав трудову книжку, однак розрахунок при звільненні не отримав.
Розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення та на даний момент складає 19413,16грн., що підтверджується довідкою, виданою ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр». Дані довідки свідчать про порушення відповідачем трудового законодавства, і тому в порядку ст. 61 ЦПК України не потребують доказів ті обставини, що заборгованість по заробітній платі утворилася з вини відповідача.
Згідно ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.
Також згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З матеріалів справи вбачається, що після звільнення ОСОБА_1 з займаної посади підприємство з ним, у встановлені законом строки, не розрахувалось.
На підставі ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним
органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п.20 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про працю», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З наявної в матеріалах справи довідки, ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи, що передували звільненню ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» було нараховано 5696,78грн. (2879,98грн. у жовтні 2009 року та 2816,80грн. у листопаді 2009 року).
Згідно наказу №41 від 01.04.2010 року, ОСОБА_1 прийнятий машиністом екскаватора JCB гірничого цеху ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» з 01 квітня 2010 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
На підставі п.8 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), середньоденний заробіток позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню, враховуючи, що у жовтні 2009 року було 22 робочих дні, а в листопаді 2009 року – 21 робочий день, склав 5969,78:43 = 138,83грн. З огляду на те, що з моменту звільнення – 01.12.2009 року по день прийняття на роботу – 01.04.2010 року сплило 84 робочих дні (за винятком 1 січня 2010 року, 07 січня 2010 року та 8 березня 2010 року), середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати склав 84р.д.х138,83грн.=11661,72грн.
Враховуючи, що затримка у виплаті заробітної плати ОСОБА_1, відбулась з вини підприємства, сам відповідач не довів відсутність своєї вини, суд вважає за необхідне покласти відповідальність по виплаті заробітної плати в сумі 19413,16грн., та середнього заробітку в сумі 11661,72грн., на ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр».
В матеріалах справи наявний розрахунок компенсації за невиплачені вчасно доходи ОСОБА_1, який працював на посаді машиніста в ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр», у розмірі 2143,16грн., який належить стягнути з ВАТ «Олександрівський гранітний кар’єр» на користь ОСОБА_1
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди – стаття 237-1 КЗпП України - працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи ту обставину, що заробітна плата працівника є єдиним джерелом для влаштування свого життя та життя свої родини, а відсутність грошових коштів на це призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків та додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя, суд вважає, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з принципу розумності та справедливості, підлягають частковому задоволенню та стягненню на його користь моральної шкоди у розмірі 700грн.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 340,68грн., як 1% від стягнутої суми, з урахуванням судового збору в розмірі 8.50 грн. щодо вимог про стягнення моральної шкоди, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
На підставі викладеного, відповідно до ст.43 Конституції України, Закону України «Про оплату праці», ст.ст.73, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, Постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 61, 64, 81, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України суд, -
В и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 19413 (дев’ятнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн., 16 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з 01.12.2009 по 01.04.2010 року в розмірі 11661 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 72коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 16 коп., та моральну шкоду у розмірі 700 (сімсот) грн.
Стягнути відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» судовий збір у розмірі 246,96грн.,і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00грн. на користь державного бюджету.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: О.Л.Ткачук