А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Щолокової О.В.,
суддів: Міхасішина І.В., Вавшка В.С.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про стягнення недоотриманої суми додаткової пенсії, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин Вінницької області про стягнення з відповідача недоодержаної суми додаткової пенсії за 2006, 2007, 2008 роки в розмірі 9688 грн.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 квітня 2009 року визнано причину пропуску строку звернення до суду поважною. Поновлено строк звернення до суду. Позов задоволено частково. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період 2006, 2007 рр. в сумі 6476 грн. та за 2008 рік в сумі 1901 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, УПФУ в м. Ладижин Вінницької області просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 50 якого встановлено розмір додаткової пенсії, що повинна обраховуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка в свою чергу залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та визначається Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. А тому, керуючись принципом пріоритетності законів над підзаконними актами, дії відповідача, який відмовляється проводити перерахунок пенсії відповідно до вимог вищевказаного закону є неправомірними. При цьому, відповідно до ст. 161 КАС України судом вирішено питання щодо строку звернення позивачки до адміністративного суду, та враховуючи надані докази, визнано причину пропуску такого строку поважною та задоволено вимоги ОСОБА_1 за період 2006-2008 року.
З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо, оскільки при вирішенні даної справи суд допустив порушення норм матеріального права.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 травня 2000 року (а.с.3),та внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС останній встановлена II група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК-1 Вінницької області №339212 від 17.08.2006 року (а.с. 22) та експертним висновком Вінницької регіональної МЕК №168 від 13.02.1999 року (а.с. 44).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46).
Згідно із ч.ч.1, 4 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, застосуванню підлягають норма ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, №1293 від 27.12.2005 року, №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, на які посилається відповідач при визначенні нормативного акта, яким потрібно керуватися при вирішенні питань щодо розміру пенсій даної категорії громадян.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За змістом ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії УПФУ в м. Ладижин Вінницької області щодо відмови у проведенні перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
При цьому, на час вирішення даної справи судом першої інстанції, дана категорія справ підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до норм КАС України.
Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №1691-VI 10.03.2010 року, розгляд даної категорії справ віднесено до судів загальної юрисдикції згідно з нормами ЦПК України. При цьому, перегляд справи за апеляційними скаргами, поданих на рішення суду першої інстанції, які були ухвалені до набрання чинності законом №1691-VI здійснюється за правилами ЦПК України, проте перевірка процесуальних дій суду та осіб, які беруть участь у справі, проводиться з урахуванням дотримання ними норм КАС України, якими вони керувалися при вчиненні цих дій.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з поважних причин, в зв’язку з неодноразовими тривалими хворобами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для його поновлення з 2006 року.
Проте, при визначенні періоду, за який повинен бути проведений перерахунок додаткової пенсії, місцевий суд допустився помилки, визначивши його з 2006 по 2008 рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», зокрема у п. 28 розділу II текст ст. 50 викладено в такій редакції особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам II групи у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року названа норма визнана неконституційною і втратила чинність.
Згідно із ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
Таким чином, право на перерахунок пенсії особи, які мають статус громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи мають з 22.05.2008 по 31.12.2008 року.
Що стосується вимог за 2006 та 2007 рік, то дію ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2006 та 2007 році зупинено не було, а тому підлягають застосуванню норми вищевказаного закону.
Крім того, задовольняючи вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача конкретних сум, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення з УПФУ в м. Ладижин Вінницької області сум недоплаченої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 2006,2007 року в розмірі 6476 та за 2008 рік в сумі 1901 грн. є помилковим, до якого суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин та враховуючи те, що судом при вирішенні даної справи було порушено норми матеріального права, постанова суду підлягає зміні в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період 2006,2007 рр. в сумі 6476 грн. та за 2008 рік року в сумі 1901 грн.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307,п.4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Ладижин Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 квітня 2009 року в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період 2006, 2007 рр. 6476 грн. та за 2008 року в сумі 1901 грн. – змінити.
Абзац третій резолютивної частини рішення суду викласти в такій редакції.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2 за шкоду заподіяну здоров’ю за 2006 рік, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з відповідною виплатою різниці після здійсненого перерахунку.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку з дня набрання ним законної сили протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: