Справа № 22ц-7094/2010 Головуючий у І інстанції Румілова Н. М.

Категорія 42 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

26 липня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Стельмах Н. С.,

суддів             Баркова В. М.,

Молчанова В. С.,

при секретарі         Муравченко В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року позовні вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволені. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» судові витрати в сумі 46 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 який просив скаргу задовольнити, представника ПАТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_7 який просив скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачів необхідно виселити з жилого приміщення переданого в іпотеку в зв’язку із зверненням стягнення на нього.

Не погодитися з таким висновком суду не можна оскільки він відповідає встановленим обставинам та положенням закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як встановлено судом 19 березня 2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 52/МВ1 за умовами якого відповідачу на строк з 19 березня 2008 року по 15 березня 2018 року надано 283 000 грн. зі сплатою 17,5 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 березня 2008 року між тими самим сторонами укладено договір № 51.1/МВ1 за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку ПАТ «Брокбізнесбанк» належний йому будинок № 53 по вулиці Планерній в м. Горлівці (а.с. 10-13).

В зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, 02 грудня 2008 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зареєстрованого в реєстрі за № 4039 звернено стягнення на спірний житловий будинок для задоволення вимог на суму 294 757 грн. 72 коп. які складаються з заборгованості по сплаті кредиту в сумі 272 892 грн. 85 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 21 864 грн. 87 коп. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 3 060 грн. (а.с. 56-57).

З домової книги для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_2 що в жилому приміщенні постійно зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 18-19).

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Належних та допустимих доказів тому, що відповідачі не підлягають виселенню з будинку суду не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачів необхідно виселити із спірного жилого приміщення яке передане в іпотеку оскільки на нього звернено стягнення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність письмової вимоги позивача про виселення є безпідставними, оскільки як вбачається з запису фіксування судового засідання технічним засобом, ОСОБА_6 визнав позовні вимоги та не заперечував, що відмовився отримувати письмове попередження про виселення і тому представник позивача повідомив його про необхідність виселення усно, що також підтверджується актом від 01 червня 2009 року (а.с. 16).

Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права які є підставою для скасування чи зміни рішення.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 10, 15, 59, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, положенням ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку» і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді