Справа № 5-2155км10Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України

Головуючий в суді першої інстанції Петрова Ю.В.

Доповідач Гриців М.І.

УХВАЛА

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоФілатова В.М.,

суддівШколярова В.Ф. та Гриціва М.І.,

за участю прокурораПересунька С.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 06 липня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3. на судові рішення щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця села Колодівка Станіславського району Станіславської області (нині – Івано-Франківська область), мешканця селища Совєтського Совєтського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 30 червня 2009 року приблизно о 04-ій годині 30 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин ударом ножа в грудну клітку умисно вбив свого сина ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року вирок змінено й із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшено покарання до 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. ставить питання про те, щоб скасувати вирок та закрити справу у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та хибною оцінкою дійсних обставин справи, що призвела до неправильного застосування кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_1. захищався від неправомірних дій свого сина, який перебував в стані алкогольного сп’яніння. На думку захисника, суд не взяв до уваги даних про систематичне знущання ОСОБА_4 над батьком та матір’ю, його погроз убити їх. Належним чином не перевірив обставин отримання засудженим тілесних ушкоджень від удару молотка по голові, заподіяного потерпілим. Вказує на те, що під час затримання ОСОБА_1 не роз’яснили процесуальних прав підозрюваного, а для огляду місця події були запрошені поняті з числа родичів.

Аналогічного змісту доводи висловила в своїй касаційній скарзі й потерпіла ОСОБА_3. Крім того, просить призначити ОСОБА_1 покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, прокурора Пересунька С.В., який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних звернень, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити з огляду на таке.

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства, суд послався на показання самого засудженого, в яких він не заперечував сварки з ОСОБА_4 та заподіяння удару ножем в ділянку серця. Потерпіла ОСОБА_3. та свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6. повідомили, що зі слів засудженого дізналися, що він убив свого сина. Із даних огляду місця події було встановлено, що злочин вчинено в квартирі за місцем проживання засудженого, у якому знайшли й знаряддя його скоєння.

Із сукупності наведених та інших зазначених у вироку доказів, з урахуванням результатів судово-медичної експертизи потерпілого щодо характеру тілесного ушкодження, його локалізації та механізму заподіяння, суд дійшов правильного висновку, що завдаючи удар ножем у ділянку розташування серця, ОСОБА_1. бажав умисно позбавити життя свого сина ОСОБА_4

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною.

Доводи касаційних скарг про вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання та про перевищення меж необхідної оборони суди першої та апеляційних інстанцій ретельно та всебічно перевірили й на підставі аналізу зібраних у справі доказів, з урахуванням даних висновку судово-психіатричної експертизи правильно встановили, що у момент заподіяння удару ножем ОСОБА_1. не знаходився в емоційному стані, який позбавив його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Те, що ОСОБА_4 молотком заподіяв ОСОБА_1 тілесне ушкодження свідчить про існування конфлікту між ними, однак не вказує на заподіяння удару ножем з метою оборони, оскільки у той момент засуджений не захищався від протиправних діянь потерпілого та з боку останнього не існувало реальної загрози життю засудженого.

Апеляційний суд, пом’якшуючи покарання ОСОБА_1, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд зважив на те, що засуджений не має судимостей, є людиною похилого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, зайнятий суспільно-корисною працею, злочин вчинив під впливом неправильної поведінки потерпілого.

Поряд з тим зважив на характер діяння та його наслідки. Обставиною, що обтяжує покарання, суд правильно визнав скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З огляду на наведене суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення засудженого і попередження нових злочинів можливо досягти в умовах його ізоляції від суспільства на строк, який визначив апеляційний суд.

У зв’язку із цим доводи касаційної скарги захисника та потерпілої про те, що суд не врахував поведінку ОСОБА_4 і призначив невиправдано суворе покарання засудженому, є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3. – без задоволення.

С у д д і:

Філатов В.М.   Школяров В.Ф.   Гриців М.І.