У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Філатова В.М.,
суддів Коротких О.А., Прокопенка О.Б., Коротких О.А.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
потерпілого ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
встановила:
вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2009 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що немає судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк два роки.
За ч. 2 ст. 186 КК України виправдано;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
такого, що немає судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк два роки, за ч. 1 ст. 122 КК України до обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання – обмеження волі на строк три роки.
За ч. 2 ст. 186 КК України виправдано.
На підставі ст. 1 п.«в» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання звільнено.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 липня 2009 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що вони 8 квітня 2008 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи біля санаторію «Гірське повітря», що в смт. Ворохта Яремчанської міськради Івано-Франківської області, за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, заподіяли потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а також ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та м’якості призначеного покарання. На думку прокурора, суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України, а також виправдав їх за ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки в ухвалі не зазначив підстав, через які апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_5 визнав необґрунтованими, та не дав відповіді на всі доводи апеляцій.
Дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України в касаційному поданні прокурора не оскаржуються.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Парусова А.М. та потерпілого ОСОБА_5, які підтримали касаційне подання й просили судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи органом досудового слідства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися у вчиненні хуліганства групою осіб із застосуванням предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень ч. 4 ст. 296 КК України.
Обґрунтовуючи касаційне подання щодо неправильної перекваліфікації місцевим судом дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ч. 4 на ч. 2 ст. 296 КК України, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, оскільки висновки суду про недоведеність застосування засудженими під час вчинення хуліганства щодо потерпілих заздалегідь заготовлених предметів, не відповідають матеріалам справи.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами прокурора.
Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року, заздалегідь заготовленими предметами для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які до початку хуліганства були приготовлені винними для зазначеної мети.
Згідно з показаннями засудженого ОСОБА_6, увечері 8 квітня 2008 року поблизу санаторія «Гірське повітря» він зустрів ОСОБА_8 Під час з’ясування обставин його побиття останнім напередодні, завдав йому удар кулаком в обличчя.
З показань потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 убачається, що ОСОБА_6, який був ініціатором вчинення хуліганства, спочатку вчинення злочину не мав у руках жодних предметів, які б були заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, а завдав ОСОБА_8 удар рукою в обличчя. Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які також стверджували, що під час бійки у ОСОБА_6 у руках не було ніяких предметів.
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_5 8 квітня 2008 року ввечері на території санаторію «Гірське повітря» після вчинення хуліганських дій стосовно ОСОБА_8 йому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли тілесні ушкодження дерев’яними палицями.
Таким чином, дослідивши докази по справі, суд дійшов правильного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні об’єктивні дані, які б свідчили про те, що засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинили хуліганські дії щодо потерпілих із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень. За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а тому обґрунтовано, з наведенням у вироку відповідних мотивів кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 296 КК України. З такими висновками погоджується й колегія суддів.
Крім того, доводи касаційного подання про те, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України також є безпідставними.
Згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_5 після його побиття на території санаторію «Гірське повітря» у нього невідомі забрали мобільний телефон, проте, що це зробили саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він не стверджував.
Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як під час досудового слідства так і судового розгляду заперечували заволодіння ними мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_5
За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів про те, що відкрите викрадення мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 вчинили саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а тому суд обґрунтовано виправдав їх за ч. 2 ст. 186 КК України. З такими висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
За наявності підстав та у зв’язку з поданими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявами, суд першої інстанції застосував до них п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належним чином проаналізував всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_5, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни. Ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог ст. 377 КПК України.
Таким чином, доводи касаційного подання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону є необґрунтованими.
Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засуджених відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні подання має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 липня 2009 року щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без зміни.
судді:
Філатов В.М. Коротких О.А. Прокопенко О.Б.