У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Філатова В.М.,
суддів Коротких О.А., Прокопенка О.Б., Коротких О.А.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5,
в с т а н о в и л а :
постановою заступника Генерального прокурора України від 6 серпня 2005 року порушено кримінальну справу щодо судді господарського суду м. Києва ОСОБА_5 за фактом постановлення завідомо неправосудних ухвал від 20 серпня 2004 року про порушення провадження в справі та щодо вжиття заходів для забезпечення позову за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. Як вказано в постанові, суддею ОСОБА_5 порушено провадження у справі 22/67 за позовом ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві ТОВ «Депорт» про визнання недійсними результатів відкритих торгів щодо продажу 3000 простих акцій ВАТ «АК «Київводоканал», емітованих ВАТ «КБ «Хрещатик». Рішенням господарського суду м. Києва від 23 квітня 2004 року позовні вимоги задоволено, результати відкритих торгів визнано недійсними.
За апеляційними скаргами відповідачів постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 липня 2004 року зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено.
Проте в порушенні п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя ОСОБА_5 достовірно знаючи про наявність рішення з такого спору, не заявивши самовідводу, ухвалами від 20 серпня 2004 року повторно порушив провадження у справі зі спору між тими сторонами про той же предмет і з тих підстав та в порядку забезпечення позову заборонив вчиняти будь-які дії щодо оформлення результатів прилюдних торгів та розпорядження у будь-який спосіб простими іменними акціями, які належать ВАТ «АК «Київводоканал». Унаслідок чого АК «Київенерго», ДПА у м. Києві та іншим стягувачам заподіяно шкоду на загальну суму 3 051 576 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2004 року ухвала щодо вжиття заходів для забезпечення позову скасована як безпідставна, оскільки результати торгів у судовому порядку були визнані дійсними.
Ухвалою господарського суду м. Києві від 17 листопада 2004 року провадження в справі припинено на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір уже вирішено про що є рішення господарського суду.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року постанову заступника Генерального прокурора України від 6 серпня 2005 року про порушення кримінальної справи за фактом постановлення завідомо неправосудних ухвал господарським судом м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України скасовано.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року постанову місцевого суду змінено, виключено з мотивувальної частини постанови рішення суду про те, що «факт того, що суддею ОСОБА_5 ухвалою від 20 серпня 2004 року повторно порушено провадження в справі начебто зі спору між тими є сторонами, не може свідчити про наявність у нього умислу на вчинення злочину. З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він в зазначений період розглядав велику кількість справ, близько 130-150 справ у день, з дати розгляду справи та до надходження позовної заяви, по якій він прийняв ухвали 20 серпня 2004 року, пройшов значний час і він не пам’ятав сторін по справі, а тим паче їх позовних вимог. 20 серпня 2004 року він відкрив провадження у справі з іншими сторонами і з іншими позовними вимогами». У решті постанова залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями судами кримінально-процесуального закону, оскільки, на думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях судді господарського суду ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.
Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Вказані вимоги закону місцевим судом не було дотримано.
Як убачається з постанови Печерського районного суду м. Києва, скасовуючи постанову заступника Генерального прокурора України про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 375 КК України суд послався в постанові на те, що в постанові про порушення кримінальної справи наведені припущення, які не містять інформації про злочин, а тому у прокурора не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, оскільки той факт, що суддею ОСОБА_5 ухвалою від 20 серпня 2004 року повторно порушено провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, не може свідчити про наявність у нього умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
Таким чином, суддя замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством доказів, наявності умислу ОСОБА_5 на вчинення цього злочину. Хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні в справі остаточного рішення. Тобто, під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.
Разом з тим, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення. При цьому, встановивши, що суд першої інстанції всупереч вимог ст. 236-8 КПК України вдався до аналізу й оцінки зібраних досудовим слідством доказів та прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, замість скасування незаконного рішення суду першої інстанції, лише виключив з мотивувальної частини постанови посилання суду на відсутність доказів та умислу ОСОБА_5 на вчинення зазначеного вище злочину.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки колегія суддів відповідно до чинного законодавства при скасуванні судового рішення та направленні даної справи на новий судовий розгляд не вправі наперед вирішувати питання про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, як про це порушено питання в касаційному поданні, то воно підлягає задоволенню частково.
При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
с у д д і :
Філатов В.М. Коротких О.А. Прокопенко О.Б.