Справа № 2-342/10 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Гура А.О.,
при секретарі Ткаченко Я.О.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Деменшикова О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про визнання дій управління пенсійного фонду України в Лебединському районі протиправними та зобов’язання провести перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про перерахунок пенсії по інвалідності ліквідатора аварії на ЧАЄС, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він, відповідно до довідки МСЕК є інвалідом другої групи, віднесеної до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, має право на отримання державної пенсії, розмір якої передбачено ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.», тобто не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої повинен складати 75% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Лебединському районі Сумської області неправильно нараховує і виплачує йому державну і додаткову пенсії, при цьому керуючись не законом, а лише підзаконними актами, через що пенсія виплачується в значно меншому розмірі, а не як передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»
Відповідач не бере до уваги ту обставину, що право на отримання державної соціальної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, згідно ч,1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії » - мінімальний розмір пенсії за віком також визначається виключно Законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.
Оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає прийняти заходи щодо усунення порушення його права та здійснити призначення державної і додаткової пенсії належним чином, він вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області, щодо відмови у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, починаючи з 1 січня 2007 року по день винесення рішення згідно ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » та провести відповідні виплати, а також виплачувати в подальшому пенсію відповідно до змін діючого законодавства.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі пославшись на те, що всі виплати позивачу були здійснені в межах діючого законодавства і будь-яких порушень прав позивача з їхнього боку не було.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС І категорії та інвалідом 2-і групи захворювання, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та вкладкою № 000109 до посвідчення, довідкою до акту огляду МСЕК серії АС № 008774 про встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЄС. Він перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист , що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус га соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 -XII.
Статтю 49 Закону № 796-Х11 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : а /державної пенсії; б/ додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.Іст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата зазначеної додаткової пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок - Чорнобильської катастрофи», визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до 1 категорії та у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частина 4 ст. 54 цього Закону /№> 796/, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України конституційності/ окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу, .пункту З розділу III закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статті 67 розділу 1,пунктів 1-4,6-22,24-100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України /справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України/, яким були визнані неконституційними положення ст.67 розділу 1 п.п.2-4, 6-8, 10-18, п.п. 7,п. 19, п.п.20-22, 24- 34, п.п. 1-6, 8-12, п.35 п.п.36-100 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», котрим було викладено текст статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в новій редакції.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює: протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Зі змісту ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. оскільки наявність такої норми за відсутністю іншого мінімальною розміру пенсії за віком не є : підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , так як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищуються розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54, 55, цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за піком.
Частиною першою статті 28 Закону України під 9 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за гиком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від новою розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожитковою мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум » від 15 липня 1999 року № 966-1 1, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаранти» від 5 жовтня 2000 року № 2017-П1,згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік », статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 1 жовтня 2006 року в розмірі 366 гривень, із 1 січня 2007 року-380 гривень, із 1 квітня 2007 року - 406 гривень, який необхідно застосовувати під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсій та невиплати не донарахованої суми пенсій.
Що стосується 2008 року, то в статті 50,54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, ЯКІ постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП були внесені зміни, які набрали чинності з 1 січня 2008 року та у відповідності до яких додаткова і державна пенсія обраховувалася у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані зміни ,внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-У 1,визнано такими, що не відповідають Конституції України / є неконституційними/ згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 ,05.2008 року.
Отже в період з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року нарахування та виплата державної та додаткової пенсії позивачу була проведена у відповідності до положень закону, що діяв у вказаний період і суми виплаченої державної та додаткової пенсії перерахунку не підлягають..
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах «містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № Я-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах" забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає /здійснює перерахунок і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Згідно з положеннями ч,4 ст.9 КАС України та ч,4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України. міжнародному договору згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тобто, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначені розміру пенсії позивачеві постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, не підлягає застосуванню.
Отже, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві /державної та додаткової/, передбачених ст. ст. 50 та 54 Закону України № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х.11. застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність установленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-1У не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком/ для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлений цим же Законом.
Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону № 796, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду .заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсій позивачу мас визначатися, виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, тому відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» було встановлено мінімальні розміри пенсії за віком, які відповідач повинен був застосувати при проведенні перерахунку пенсій. При цьому, п.28 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст.ст.50,54 Закону № 796 та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду .заподіяну здоров'ю, інвалідам 11 групи-20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою ; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЄС у 1986 році по ІІ групі інвалідності - не нижче 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення п.28 Рішенням Конституційного Суду України № 1.0-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позивач, який має статус учасника ліквідації аварії па ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2-і групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію в зв'язку з отриманим статусом, має право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірі, визначеному ч.4 ст.54 та ст.50 Закону № 796 «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, меншому , ніж встановлено ч.4 ст. 54 та ст.50 Закону № 796 є неправомірними тому відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату державної пенсії позивачеві, як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Оскільки позивач, як постраждалий внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судового збору, на підставі ст.88 ЦПК України судові витрати по розгляду справи покладаються на відповідача і стягуються на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 46, 152 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05,2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.6, 10, 11 , 67, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч.4 ст. 54, та ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня 2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з УПФУ в Лебединському районі Сумської області на користь держави судові витрати, пов’язані з розглядом справи, в розмірі 51 гривні на р/р 31413537700010 код 22090100, ідентифікаційний код отримувача 23636456, банк ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. на р/р 31218259700214 ОКПО отримувача 23636456 Банк ГУ ДКУ в Сумській області одержувач Лебединський район код 22050000 МФО 837013.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Лебединського
районного суду А.О. Гура