У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Філатова В.М.,
суддів Коротких О.А., Прокопенка О.Б., Коротких О.А.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5,
в с т а н о в и л а :
постановою старшого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації Київської області від 1 серпня 2009 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Згідно з постановою, приводом та підставами для порушення кримінальної справи було виявлення слідчим на підставі акту Бориспільської об’єднаної Державної податкової інспекції в Київській області від 6 липня 2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мотодом» з питань дотримання законодавства за період з 16 січня 2008 року по 31 березня 2009 року» у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Згідно із цим актом ОСОБА_5, будучи директором ТОВ «Мотодом», у третьому кварталі 2008 року в порушення п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою ухилення від сплати податків безпідставно включив до складу валових витрат послуги з дообладнання автомобілів на загальну суму 3 335 404 грн. 03 коп., які в подальшому не включались до ціни їх продажу та відповідно не компенсувалися покупцями, що призвело до заниження валових доходів на вказану суму та відповідно до несплати податку на прибуток у сумі 833 851 грн.
Крім того, ОСОБА_5 у період 2008 року та першого кварталу 2009 року при реалізації легкових автомобілів фізичним особам та юридичній особі - ТОВ «Еліткар» по цінах нижче ніж звичайні ціни, у порушення п.п. 4.1.3. п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 «Про оподаткування прибутку підприємств перевищення звичайної ціни (митної вартості) над фактичною ціною продажу, не включив до складу валового доходу на загальну суму 4 222 096 грн., що призвело до несплати податку на прибуток у сумі 1 055 524 грн.
Таким чином, у період 2008 року та першого кварталу 2009 року, директором ТОВ «Мотодом» ОСОБА_5 не сплачено до державного бюджету податку на прибуток у сумі 1 889 375 грн., що є особливо великим розміром.
Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року постанову про порушення кримінальної справи від 1 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України скасовано. Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що в постанові про порушення кримінальної справи та в наданих досудовим слідством матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні достатні дані, які б вказували на вчинення ОСОБА_5 даного злочину.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи. На думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання й просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.
Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Вказані вимоги закону місцевим судом не було дотримано.
Як убачається з постанови Солом’янського районного суду м. Києва, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212 КК України, суд у постанові зазначив, що висновки про ухилення від сплати податків, які були зроблені досудовим слідством на підставі акту податкового органу, є передчасними, оскільки податкові повідомлення – рішення були оскаржені службовими особами ТОВ «Мотодом» у Київському окружному адміністративному суді, що зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, оскільки ці податкові повідомлення не набрали законної сили і не можуть бути використані як підстава для порушення кримінальної справи.
Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальних справ, вдався до аналізу та оцінки зібраних досудовим слідством даних, що були підставами для порушення кримінальних справ.
Крім того, посилання в постанові місцевого суду на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 року, як підставу для скасування постанови про порушення кримінальної справи є безпідставними. Оскільки в зазначеному пункті постанови йдеться про неможливість обґрунтування обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків у разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу. У даному випадку оскаржується постанова про порушення кримінальної справи, де предметом оскарження є перевірка наявності лише приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.
Однак, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду. При цьому, навів в ухвалі аналогічні мотиви, що й місцевий суд.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки колегія суддів відповідно до чинного законодавства при скасуванні судового рішення та направленні даної справи на новий судовий розгляд не вправі наперед вирішувати питання про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, як про це порушено питання в касаційному поданні, то воно підлягає задоволенню частково.
При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
с у д д і :
Філатов В.М. Коротких О.А. Прокопенко О.Б.