У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Федченка О.С.,

суддів Коротких О.А. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Сорокіної,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок суду щодо ОСОБА_4

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2009 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, остання судимість - 25 лютого 2009 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 150 годин громадських робіт,

засуджено за ч.2 ст. 389 КК України на 1 рік обмеження волі. У відповідності до ст. 71 КК України суд вирішив повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2009 року, і призначив        ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на 1 рік 2 місяці.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_4, який проживав у АДРЕСА_1 і якого було засуджено за вироком Комінтернівського районного суду                  м. Харкова  від 25 лютого 2009 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 150 годин громадських робіт, визнано винуватим в ухиленні від відбування цього покарання.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор посилаючись на неправильне застосування кримінального закону – ст. 72 КК України, вважає цей вирок незаконним і просить внести у нього відповідні зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання слід задовольнити з наступних підстав.

Із змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні неправомірних дій, передбачених ч.2 ст. 389 КК України. Правильність цих висновків суду першої інстанції прокурором у касаційному порядку не оспорюється.

Покарання ОСОБА_4 за вчинення цього злочину призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, що прокурор також не оспорює.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки при застосуванні вимог ст. 71 КК України суд не врахував правила складання, передбачені ст. 72 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 за попереднім вироком було засуджено на 150 годин громадських робіт. Призначаючи засудженому покарання за злочин, передбачений ч.2 ст. 389 КК України, суд вирішив застосувати принцип повного складання покарань за сукупністю вироків і остаточно визначив ОСОБА_4 1 рік і 2 місяці обмеження волі і тим самим вийшов за межі покарання призначеного за попереднім вироком.

Відповідно до положень, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню обмеження волі відповідають 8 годин громадських робіт. У перерахуванні 150 годин громадських робіт дорівнює 18 дням обмеження волі, а не 2 місяцям, як це зазначив у вироку суд першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання прокурора стосовно неправильного застосування судом кримінального закону – ст. 72 КК України, у зв’язку з чим у вирок щодо ОСОБА_4 слід внести відповідні зміни.

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків вважати ОСОБА_4 засудженим до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 18 днів.

Судді:

Коротких О.А. Школяров В.Ф. Федченко О.С.