АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю представника відповідача, апелянта - військової частини А 0549 - Том -чук М.А., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засідан-ні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області ци -вільну справу за позовом
ОСОБА_1 до військової частини
А 0549 про стягнення грошової компенсації в сумі 31178,50
гривень за не отримане продовольче забезпечення ,
за апеляційною скаргою командира військової частини А 0549 ОСОБА_2 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року ( а. с. 12-13 ) позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано військову части-ну А 0549 нарахувати позивачу з 11.03.2000 року по 29.03.2002 року грошову компенсацію з врахуванням індексу інфляції за продовольче забезпечення за но-рмою № 7, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316, грошову компенсацію вартості загальновійськової норми № 1 хар-чування військовослужбовців Збройних Сил України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 за період з 30.03.2002 ро- ку по 31.12.2006 року. Стягнуто з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_1 нараховану компенсацію з врахування коефіцієнту інфляції в сумі 31178, 50 гривень, на користь держави стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 51,00 гривні.
09 червня 2010 року командир військової частини А 0549 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року, де просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 в повному обсязі. Апелянт по-силається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не-вірне застосування норм матеріального права, незаконність постанови у своїй суті ( а. с. 26-29 ).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечен-ня позивача ОСОБА_1, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржу-ваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішен-ня ( постанови ) суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що позивач на момент вирішення заявленого ним позову, проходив військову службу у військовій частині А 2280, яка знаходилася на про-довольчому забезпеченні військової частини А 0549. Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пе-редбачено одержання військовослужбовцями за рахунок держави грошового за-безпечення, речового майна і продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. І хоча Законом України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зу-пинено, суд першої інстанції послався на постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 та від 29.03.2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань», якими за-тверджено нові норми харчування військовослужбовців, що дією не зупинялися.
Проте з висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та пра-вовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержували за рахунок держави грошове забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослу-жбовця грошову компенсацію замість них. Порядок і розміри грошового та ма-теріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог Закону Кабінетом Міністрів України прийнято дві пос-танови: від 12 березня 1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчи-ми пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ», від 22 липня 1998 року № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речо-вим майном у мирний час».
Дію частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист вій-ськовослужбовців та членів їх сімей» призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» в частині одержання військовослуж-бовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослуж-бовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
З січня 2001 року набула чинності ст. 16 Закону країни «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок дер-жави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і врахо-вують характер і умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість гро -мадян України у військовій службі.
Закон не передбачає отримання грошової компенсації за неотримане речове та продовольче забезпечення.
29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військо-вих формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів ци-вільного захисту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформа-ації», яка також не передбачає компенсації за продовольче забезпечення.
Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків та речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.
Колегія cуддів прийшло до висновку, що права позивача в частині компенса-ції за продовольчі пайки не порушені.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем пропущено вста-новлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду з позовом, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інте-ресів особи встановлено річний строк, який якщо не встановлено інше, обчис-люється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не з’ясував думку відповідача з цього приводу та чи підлягає пропуще-ний строк поновленню.
Враховуючи, що ОСОБА_1 заявив позов за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року, а в суд подав позовну заяву лише у березні 2007 року, то ним пропущено строк звернення в суд з 11.03.2000 року по березень 2006 року. Пи-тання про поновлення пропущеного строку ним не порушувалося.
Разом з тим в позові належить відмовити в повному обсязі у зв’язку з його безпідставністю, не відповідністю нормам матеріального права.
Керуючись Законами України «Про Збройні Сили України», «Про деякі захо- ди щодо економії бюджетних коштів», постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціаль-ного зв’язку та захисту інформації», ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія cуддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу командира військової частини А 0549 ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Засмостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 ро –ку скасувати, ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: