справа № 2-а-12/ 2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

при секретарі Ревенко-Котовської Н.Г.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом   ОСОБА_3  до інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського району АР Крим, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови від 14.06.2009 про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її неправомірно притягнули до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з накладенням адміністративного стягнення.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просила поновити їй пропущений строк звернення до суду і задовольнити позов та пояснила, що вона 28.06.2009 отримала постанову від  14.06.2009 про притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 306 грн. 14.06.2009 не вона, а інша особа керувала машиною, проте вона, як власник транспортного засобу протягом десяти днів з дня отримання постанови не повідомила про такі обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відповідач - інспектор ДПС ВДАІ Сімферопольського району АР Крим в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача -  Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових  запереченнях на адміністративний позов, основний зміст яких полягає в тому, що  вчинене позивачем правопорушення зафіксовано за допомогою технічного приладу «Візир», який працював в патрульному режимі і має свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 23.12.2009, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації, внаслідок чого є належним доказом по справі. Просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши додатково, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши доказі, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є актом індівідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008).

Частиною 1  статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Пунктом 12.4. Правил дорожного руху, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001, встановлено що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідно до Постанови від 14.06.2009 по справі про адміністративне правопорушення, яка є предметом спору, позивач 14.06.2009 о 09.54 години, рухаючись по автодорозі Сімферополь-Миколаївка (27 км, с. Кольчугине) та керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21013 реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив встановлені правила дорожнього руху (п. 12.4.) – перевищив встановлену швидкість руху  більш ніж на 20 км/год., рухався в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45, зі швидкістю 88 км./год.  

На підтвердження вчинення позивачем даного правопорушення до Постанови додані знімки фотофіксації, здійснені за допомогою технічного приладу «Візир», який працював в патрульному режимі.

Правопорушення, вчинене позивачем, зафіксовано при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до статті 251  Кодексу України про адміністративні правопорушення, за допомогою технічного приладу «Візир», який працював в потрульному режимі і отримав свідоцтво про визнання та затвердження засобів вимірювальної техніки, зареєстрований в Державному реєстрі вимірювальної техніки, пройшов робочу перевірку  строком до 23.12.2009, використовувався особою, що пройшла навчання та склала заліки щодо його експлуатації. Спеціальний технічний засіб – вимірювач швидкості «Візир» має похибку в патрульному режимі +  2 км/год.

Функції приладу «Візир» зазначені в його технічній характеристиці: відеозапис, фотографування є автоматизованим, автоматичний режим роботи забезпечується програмованим пристроєм, який контролю швидкість через радіолокаційні властивості приладу. Наявність обслуговуючого персоналу необхідна тільки при пуску та входженню в режим «патрулювання» і «стаціонар» (управління з дистанції).

Таким чином, прилад сертифікований і згідно з технічною характеристикою виключає можливість надання необ’єктивної інформації та виключений негативний вплив людського фактору (мається на увазі втручання працівників ДАІ в його роботу з метою фальсифікації його показів).

Доказ – фотофіксація правопорушення є належним, оскільки не скасовано у встановленому законом порядку свідоцтво про визнання ти затвердження приладу «Візир», як засобу вимірювальної техніки, призначеного для вимірювання швидкості транспортних засобів, запису факту порушення Правил дорожнього руху, відображення його не екрані монітору, обробки, збереження та відтворення запису і фотографування порушень швидкісного режиму.

Пунктом 6 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені особливості розгляду справи й прийняття рішення, які полягають в тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин справи, постанова про притягнення позивача до адіністративної відповідльності, передбаченої частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є законною і обгрунтованою.

Статею 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Позивач не скоруставалась своїм правом та, як власник транспортного засобу, протягом десяти днів з дня отримання постанови не повідомила про такі обставини орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, тобто погодилась з обставинами, викладеними в цій постанові.

Статею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення  може бути оскаржено в суд у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строк для оскарження постанови про адміністране правопорушення – протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено правомочним органом (посадовою особою).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідльності винесена 14.06.2009, отримана позивачем 24.06.2009 (як зазначив сам позивач в позовній заяві, в заяві про поновлення строку та підтвердила в судовому засіданні), а позов пред’явлений до суду  08.08.2009 (відправлено поштою), тобто з пропуском встановленого строку.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на відмові в задоволенні позову, в т.ч. у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав.

За таких обставин, позивач пропустив встановлений строк звернення до суду.  Оскільки доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав, суд відмовляє у поновленні пропущеного строку та у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

На підставі наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Відмовити ОСОБА_3   в   поновленні пропущеного строку для звернення до суду.

2.   Відмовити ОСОБА_3   в задоволенні  позову   до  інспектора ДПС ВДАІ Сімферопольського району АР Крим, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання протиправною та скасування постанови від 14.06.2009 про накладення адміністративного стягнення  в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, — з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                 Онищенко Т.С.