Справа №2-184/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого – судді Кіпчарського М.О.
при секретарі Макар Г.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
відповідача 1 ОСОБА_3,
представника відповідача 2 Петришин Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 –відповідач 1, сектору у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Перемишлянського РВ ГУМВСУ у Львівській області – відповідач 2, про визнання реєстрації незаконною та її скасування, про зобов»язання не чинити перешкод, -
в с т а н о в и в :
17.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідачів , в якому зазначає, що з 1995 р. по 2007р. перебував з ОСОБА_3 у шлюбі, за час якого у них народилося дві дочки. З 29.02.2002 р. він являється власником квартири АДРЕСА_1, в яку з того часу разом з ОСОБА_3 та двома їхніми дітьми переїхав на постійне проживання. Також, з 2002р. він та двоє їх дітей були зареєстровані в квартирі №15, а ОСОБА_3 проживала без реєстрації.
У липні 2004р. він виїхав з місця постійного проживання і по серпень 2007р. перебував на заробітках у Росії, а тому був відсутній та не проживав у власній квартирі. Після того, як він у 2007р.повернувся у м.Перемишляни, йому стало відомо, що ОСОБА_3, яка являлась на той час його дружиною, за час його відсутності, а саме 26.10.2005р., була зареєстрована сектором у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Перемишлянського РВ у належній йому АДРЕСА_1. Вважає, що оскільки він являється власником квартир №15, тому реєстрація його колишньої дружини повинна була вчинятися тільки з його згоди, а такої він не давав.
Після того як у 2007р. шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано, відповідачка ОСОБА_3 не впускає його у належну йому квартиру №15, а при його появі у квартирі та намаганні там перебувати, щоразу вчиняє скандали та викликає працівників міліції. Так як з вини ОСОБА_3 він не має можливості проживати у своїй квартирі, просить суд зобов»язати її не чинити перешкод в користування належною йому квартирою
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви. Пояснив, що на час розгляду справи він разом зі своєю другою дружиною та їх спільною дитиною вселився у квартиру №15 і проживає у двох кімнатах квартири, а третю кімнату даної квартири займає ОСОБА_3 та їх двоє дітей. На даний час ОСОБА_3 не перешкоджає йому користуватися двома кімнатами квартири, але чинить йому перешкоди у користуванні кухнею та ванною кімнатою шляхом влаштування скандалів та заборони користуватися газом, водою та водовідводом. Також він з вини ОСОБА_3 не має можливості користуватися ванною кімнатою, оскільки остання зберігає там свої речі.
Відповідач 1 ОСОБА_3 заявлений позов не визнала, подала письмове заперечення. Пояснила, що у 2002р. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та двома їхніми дітьми вселилась у кв.№15, у якій вони постійно проживають до даного часу. Позивач у 2004р. поїхав на заробітки у Росію, після чого три роки підряд про нього не було ніяких вістей, з сім»єю він не підтримував зв»язку, його місце проживання було невідомо. З цього приводу вона зверталася в органи міліції, але це не дало ніяких результатів. Тому вона, в цілях отримання соціальної допомоги на утримання дітей, звернулась в суд про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутнім, і такий за рішенням суду від 18.08.2006р. був визнаний безвісно відсутнім.
Вважає, що оскільки вона разом з дітьми проживала у квартирі №15, яка належала на праві власності її чоловікові, тому після того, як місце знаходження останнього у період з 2004 по 2007р.було невідомо, вона на законних підставах була зареєстрована 25.10.2005р.за своїм місцем проживання.
2.
Підтвердила, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_1 вселився у дві кімнати квартири №15, в яких проживає зі своєю другою дружиною, і їм вона не чинить перешкод в цьому. Так як ОСОБА_1 не платить за газ, воду та водовідведення, тому вона дійсно забороняє йому користуватися газом та водою
Представник відповідача 2 – начальник сектору у справах міграції та реєстрації фізичних осіб Перемишлянського РВ Петришин Я.П. заявлений позов не визнав та пояснив, що реєстрація ОСОБА_3 у кв.№15, здійснена 25.10.2005р. на законних підставах, оскільки така проживала в даній квартирі, являлась дружиною власника квартири, місце знаходження якого в той час не було відомим, та була матір»ю дітей, які були зареєстрованими за даною адресою та проживали разом з нею.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що позивач являється її сином, який з 2002р. проживав разом з ОСОБА_3 та їхніми двома дітьми у власній квартирі №15. Після того як її син у 2004 році поїхав на заробітки, про його місце перебування їй нічого не було відомо декілька років. Коли син повернувся, то спочатку проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 Але через деякий час ОСОБА_3 почала вчиняти скандали, виганяла її сина з квартири та не впускала в квартиру. На даний час син вселився у дві кімнати квартири №15 разом зі своєю другою дружиною і проживає там.
Заслухавши пояснення сторін та покази свідка , дослідивши надані докази та з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що з 1995 р. по червень 2008р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
З 22.07.2002 р. ОСОБА_1 являється власником АДРЕСА_1, в яку у 2002р. він вселися разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми. 01.10.2002р. ОСОБА_1 та його двоє дітей були зареєстровані за даною адресою.
Відповідно повідомлення з Перемишлянського РВ УМВСУ у Львівській області №4478, станом на 28.07.2005р., проведеними розшуковими заходами місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено.
Згідно рішення Перемишлянського районного суду від 18.08.2006р. ОСОБА_1 був визнаний безвісно відсутнім з 01.08.2004 року, а рішенням цього ж суду від 03.09.2007р. , попереднє рішення від 18.08.2006р. скасоване.
Згідно записів Будинкової книги , у АДРЕСА_1, ОСОБА_3 була зареєстрована 26.10.2005 року.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Статтями 150, 156 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей. Члени сім»ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Статтями 156, 64 ЖК України визначено, що до членів сім»ї власника квартири належать дружина, діти і їх батьки.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і зокрема статтею 3 визначено, що реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу реєстрації.
А статтею 6 цього Закону визначено, що громадяни України зобов»язані зареєструвати своє місце проживання, і що для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату мита; талон про зняття з обліку. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
З цих підстав суд вважає, що реєстрація ОСОБА_3 за її місцем проживання за адресою АДРЕСА_1, здійснена 25.10.2005р. сектором у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають до задоволення.
3.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні АДРЕСА_1, то такі підлягають до часткового задоволення.
Зокрема, позивач в судовому засіданні підтвердив, що на даний час він вселився у дві кімнати квартири №15 , в яких проживає разом з дружиною та дитиною, і перешкод у доступі до квартири не має. Але відповідач ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні приміщеннями кухні та ванної кімнати, і зокрема забороняє користуватися газом, водою, водовідводом та електрикою.
Відповідач ОСОБА_3 частково заперечила даний факт та пояснила, що оскільки ОСОБА_1 не оплачує за газ та воду, тому вважає, що такий не має права їх використовувати у квартирі, у якій вони проживають спільно.
Статтями 316-319 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, і що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
А ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права.
З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 316-319, 386,405 ЦК України, ст.ст. 64, 150,156 Житлового кодексу України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,ст.ст.8,10,57,60, 88,209, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України,-
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні належної йому на праві власності АДРЕСА_1, в тому числі приміщеннями кухні, ванної кімнати та існуючими в квартирі комунальними системами водопостачання ,водовідведення, електропостачання і газопостачання.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі : 18,50 грн. за сплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 4,25 грн. сплаченого державного мита.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Кіпчарський М.О.