Справа №22-3602                                    головуючий в 1 інстанції  Беспалов О.О.

Категорія                                                              доповідач Остапчук Д.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А ЇН И

    15 червня 2010 року колегія суддів Апеляційного суду міста Києва в складі:

                головуючого Остапчука Д.О.

                суддів: Горелкіної Н.А., Барановської Л.В.

                при секретарі Ражевій В.В.

у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 04 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини,

                    В С Т А Н О В И Л А :

    У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому, посилаючись на те, що їх спільна з ОСОБА_3 донька, проживає з ним та перебуває на його утриманні, просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах та стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання доньки у розмірі ј частини заробітку.

    ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, у якому просила відмовити у позові ОСОБА_1 та стягнути на її користь заборгованість по аліментах на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4,1993 року народження у розмірі 24223,35 гривень.

    Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 4.12.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3-відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення в частині відмови у позові ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_3, вважає незаконним, просить у цій частині це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що ОСОБА_3 не повідомила ОСОБА_1 про своє повернення у 2002 році на Україну, а з 2007 року він самостійно утримує дитину.

    Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає   задоволенню з наступних підстав.

    Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3, суд виходив з того, що позивачі не довели обставин, на які вони посилались як на обґрунтування своїх вимог.

    Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам та грунтуються на законі.

    Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 1994 року відповідач ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від його заробітку.

З довідки-розрахунку заборгованості по аліментах виданої ВДВС Києво-Святошинського РУЮ у м. Києві від 14.10.2008 року вбачається, що станом на 14.10.2008 року сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів становить 24 223 грн. 55 коп.

З ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2007року вбачається, що ОСОБА_1 було оголошено в розшук, як боржника за несплату аліментів.

З характеристики виданої директором школи від 10.09.2007р. вбачається, що ОСОБА_4 навчається в середній загальноосвітній школі № 180 м.Києва з 2002 року. Контроль за дитиною здійснює лише одна мама, батько вихованням ОСОБА_4 не займається.

Крім того, з пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 знав про те, що з 2002 року його донька разом з матір»ю проживають в Україні.

За наведених обставин, суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо звільнення його від сплати заборгованості та стягнення аліментів на його користь на утримання дитини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Рішення суду у частині відмови у позові ОСОБА_3 не оскаржується.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.301,302,305,307,308,317,218 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 04 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: